Гренландія між Вашингтоном і Копенгагеном: що означає нова угода для острова
Данія наполягає, що її суверенітет над Гренландією залишиться недоторканним, попри домовленість із США про контроль над безпекою острова. Для гренландців це питання далеко не лише про військові бази.
Данія та США домовилися про угоду щодо Гренландії, яка, за словами Дональда Трампа, дасть Вашингтону «постійний контроль» над безпекою острова. За його формулюванням, жоден супротивник США більше не зможе розміщувати війська чи створювати бази в Гренландії без американського дозволу. Копенгаген на це відповідає стримано: міністр закордонних справ Ларс Люкке Расмуссен висловив сподівання, що обов'язкова угода посилить безпеку в Арктиці, Північній Атлантиці та НАТО загалом, але наголосив, що «червоні лінії» данського Королівства мають бути збережені. «Сподіваюся, час невизначеності поступиться місцем угоді, яка зміцнить нашу спільну безпеку в НАТО та Європі — при цьому поважаючи “червоні лінії” данського Королівства», — заявив він.
Для розуміння контексту варто згадати, як сторони дійшли до цього. Після військової операції у Венесуелі Трамп почав відкрито говорити про потребу США в Гренландії, закидаючи Данії, що вона двадцять років не могла захистити острів від російської загрози. Прем'єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен закликала його припинити погрози, а європейські лідери наголошували: долю острова можуть вирішувати лише його мешканці та Копенгаген. Далі Данія з партнерами оголосили про розгортання військ у Гренландії під приводом навчальної діяльності, а Трамп у відповідь анонсував 10-відсоткові тарифи на імпорт із восьми європейських країн. Уже 21 січня, після зустрічі з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, він назвав розмову продуктивною і повідомив про рамки майбутньої угоди, а також відмовився від тарифів. Прем'єр-міністр Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен згодом підтвердив, що обговорюється збільшення кількості американських баз на острові.
Що це означає на практиці? По-перше, безпековий вимір Арктики дедалі більше зміщується в бік НАТО і Вашингтона — речник Альянсу вже привітав домовленості як чинник стабільності в регіоні. По-друге, формальний суверенітет Данії ще не гарантує, що гренландці почуватимуться господарями власної землі: професор політології Копенгагенського університету Міккель Ведбі Расмуссен припускає, що передача частини повноважень США може викликати побоювання щодо заміни «данського колоніалізму на американський». Частина місцевих жителів теж ставиться до зближення з Вашингтоном скептично, кажучи, що не хоче в майбутньому ставати американцями.
Отже, угода поки що радше знімає гостроту конфлікту, ніж вирішує його. Вона дає США бажаний вплив на безпеку острова, Данії — збереження формального суверенітету, а НАТО — привід говорити про стабільність. Але питання про те, хто насправді визначатиме майбутнє Гренландії, залишається відкритим — і саме воно визначатиме політику регіону в наступні роки.
