За виправдовування агресії РФ — умовний термін і список книжок для прочитання

Справа стосується висловлювань, які жінка кілька разів озвучувала у 2025 році в сервісі «чат-рулетка». За матеріалами суду, вона, зокрема, стверджувала, що російські війська «завойовують свої землі», звинувачувала Україну у війні, заперечувала напад РФ і говорила про потребу капітуляції. Відеозаписи цих розмов згодом опублікували на YouTube.

Лінгвістична експертиза виявила у висловлюваннях ознаки виправдовування російської агресії. У суді обвинувачена визнала провину повністю: пояснила, що не знала про подальшу публікацію розмов, назвала свої слова помилковими та заявила, що розкаялася і більше подібного не говоритиме.

Суд кваліфікував дії за ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України — виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України та глорифікація її учасників, вчинені службовою особою, повторно, організованою групою або з використанням засобів масової інформації. Санкція цієї статті передбачає від п'яти до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна або без неї.

Окрім іспитового строку, жінка має періодично з'являтися до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання чи роботи та не виїжджати за межі України без погодження. Її також зобов'язали прочитати романи «Тигролови» і «Сад Гетсиманський» та Будапештський меморандум — і надати органу пробації рукописні тексти з власними зауваженнями й міркуваннями: щонайменше 500 слів про кожен твір і 100 слів про меморандум.

Засуджену звільнили з-під варти одразу після оголошення вироку. Телефон Samsung Galaxy A04E, визнаний знаряддям злочину, конфіскують у дохід держави, а з жінки стягнуть 8664,48 гривні витрат на експертизу. Вирок можна оскаржити протягом 30 днів.

Для самої засудженої це означає умовне покарання замість реального ув'язнення, але з тривалим наглядом і конкретними зобов'язаннями. Для ширшого контексту вирок показує, як суди застосовують ст. 436-2: окрім власне кримінальної відповідальності, практикують виховні заходи — зокрема, читання літератури, яка розкриває досвід опору тоталітаризму. Водночас справа нагадує, що висловлювання в публічних онлайн-сервісах можуть стати предметом експертизи й суду, навіть якщо людина не планувала публікації.