Мирон Жук: історія найстарішого довгожителя Вінниці, який майже дожив до 110
Мирон Жук, який прожив майже 107 років, став відомим як найстаріший довгожитель Вінниці. Він був освітянином, пережив війни та голод, а його спогади стали цінним джерелом для дослідників історії.
Мирон Захарович Жук народився 20 серпня 1908 року в селі Комарівка, що нині входить до Теплицької громади. Здобувши освіту в Умані та Ленінграді, він із 1938 року працював у Вінницькому педагогічному інституті, де перед війною виконував обов'язки декана історичного факультету. Його життя охопило кілька епох — від царської Росії до незалежної України, і він залишив по собі унікальні свідчення про ці часи.
Завідувачка відділу обласного краєзнавчого музею Лариса Семенко, яка спілкувалася з Жуком упродовж багатьох років, згадує його як людину надзвичайної сердечності та інтелекту. Він до останніх днів зберігав гострий розум, цікавість до життя та почуття гумору. Особливо запам'яталися його слова про те, що всі, кому ще немає 70 років, для нього — молоді люди. На 105-річчя він отримав у подарунок букет соняхів, який викликав у нього щиру радість.
Він рідко розповідав про секрети свого довголіття, але відомо, що не палив, не вживав алкоголю та уникав жирної їжі. Довгожитель пережив голод, війни та втрати рідних, неодноразово, за його словами, стояв над ямою, проте доля його милувала. Його спогади про події національної революції та німецько-радянської війни, які він зафіксував у 102 роки разом із дослідником Віктором Косаківським, є безцінним історичним матеріалом.
Окрема сторінка життя Мирона Жука пов'язана з композитором Миколою Леонтовичем. Його дядько Феодосій Боднар був міліціонером, який переслідував убивцю композитора, а мати співала в хорі під керівництвом Леонтовича. Жук передав Ларисі Семенко унікальне фото, яке стало важливою знахідкою для її дослідження. У 2000 році за врятування єврейських дітей під час війни він отримав почесне звання «Праведник народів світу» від держави Ізраїль.
Мирон Жук пішов з життя у лютому 2015 року, не доживши трьох років до свого 110-річчя, яке мріяв відзначити. Його історія — це нагадування про людей, чиє довге життя стало свідченням стійкості та мудрості українського народу.
