Зерно застрягло в азовських портах: чому окупанти не можуть вивезти врожай

За словами керівника Центру вивчення окупації Петра Андрющенка, судноплавство в азовській акваторії практично завмерло ще з 10 липня 2026 року. Окупанти намагаються націоналізувати портову інфраструктуру, але роблять це так, що витрати лягають на державний бюджет, тоді як прибутки залишаються у приватних компаній.

За словами Андрющенка, окупаційна адміністрація змушує державні структури утримувати буксири та техніку. «Маріупольські схеми роботи порту під окупацією демонструють, до чого тягнуться росіяни. Це та сама корупція, про яку наші місцеві корупціонери з огляду на схему можуть тільки мріяти», — зауважив він.

Тепер окупанти шукають альтернативні маршрути для вивезення зерна та соняшнику — через Усть-Лугу, Іран або окуповану Абхазію. Проте ці порти не розраховані на перевалку таких обсягів вантажів, тож швидко замінити азовські гавані не вдасться.

Найбільше від зупинки логістики потерпають українські аграрії на окупованих територіях. Закупівельні ціни на зерно впали до 4 тисяч рублів за тонну, що нижче за собівартість вирощування. Компенсації, які обіцяє уряд, осідають у посередників і не доходять до виробників. «Наступного року ми в принципі не побачимо великої кількості агропромисловості на окупованих територіях. Люди дійсно втрачають останнє», — наголосив Андрющенко.

Блокування морських шляхів має і глобальний вимір. Володимир Зеленський попереджав, що затягування війни та ускладнена логістика неминуче призведуть до світової продовольчої кризи, адже без українського зерна бідні країни можуть зіткнутися з серйозними проблемами.

Отже, ситуація в азовських портах показує, що окупація не створює стабільного господарського механізму, а лише поглиблює хаос. Для України це означає втрату ще одного каналу експорту та подальше руйнування аграрного сектору на тимчасово окупованих територіях, а для світу — додатковий ризик продовольчої нестабільності.