Зеленський просить Трампа підключити Сі Цзіньпіна: що це змінює

За словами Зеленського, до реального діалогу Росія наразі не готова, тож потрібен зовнішній тиск — не лише від США та європейських країн, а й від Китаю. Саме тому, як він розповів, напередодні зустрічі Дональда Трампа з лідером КНР він прямо попросив американського президента залучити Сі Цзіньпіна до процесу. Аргумент української сторони простий: очільник Китаю має безпосередній вплив на Володимира Путіна, отже, без нього тиск на Кремль буде неповним.

Ця заява прозвучала на тлі контактів, які вже відбулися. Зеленський і Трамп зустрічалися 22 вересня у Нью-Йорку на полях Генеральної асамблеї ООН. Ще до початку розмови серед ключових тем називали енергетичне перемир'я — взаємне припинення ударів по енергетичних об'єктах. Під час зустрічі Трамп сказав, що Росія має обрати один із двох варіантів завершення війни, і згадав про готовність обговорити з Україною можливість виробництва систем Patriot. Він також зауважив, що має хороші стосунки із Зеленським і разом із ним шукає шлях до завершення війни. Український президент зі свого боку висловив сподівання закінчити війну до зими за підтримки США.

Публічна частина переговорів тривала близько семи хвилин, далі розмова продовжилася у закритому форматі й затягнулася майже на 40 хвилин. Те, що частина дискусії була закритою, цілком очікувано: теми на кшталт енергетичного перемир'я чи постачання озброєнь потребують конкретних домовленостей, а не публічних заяв. Водночас сама ідея залучити Пекін показує, як Київ бачить архітектуру майбутнього врегулювання — не як двосторонню розмову з Москвою, а як багатосторонній тиск, де кожен із партнерів має свій важіль.

Що це означає практично? По-перше, Україна публічно фіксує, що не покладається лише на одну країну, навіть таку впливову, як США. По-друге, ставка на Китай — це спроба розширити коло тих, хто може змусити Кремль до поступок, адже економічні зв'язки Пекіна й Москви лишаються вагомим фактором. По-третє, згадка про енергетичне перемир'я та Patriot свідчить, що поряд із політичними кроками триває робота над цілком конкретними безпековими рішеннями.

Підсумок: заяви Зеленського — це не лише дипломатія заради дипломатії, а спроба змінити саму логіку переговорів, зробивши тиск на Росію колективним. Наскільки ця схема спрацює, залежатиме від того, чи погодяться Вашингтон і Пекін діяти в одному напрямку — а це питання не одного тижня.