Вибори як стройова підготовка: що розкривають документи Московського військового округу

Документи, які українські хакери передали виданню «ГОРДОН», детально регламентують, як саме має бути організоване голосування військовослужбовців за місцем постійної дислокації. Командирам доручено забезпечити «організовану явку» особового складу, а перед виборами з військовими мають провести інструктаж — про порядок, час і місце голосування.

Контроль цим не обмежується. У дні голосування частини повинні кілька разів на день звітувати про явку, додаючи до звітів фотографії. Тобто командування отримує не лише підсумкові цифри, а й поточну картину того, як відбувається голосування. Саме тут і виникає ключове питання: наскільки за таких умов можна говорити про вільне волевиявлення військовослужбовця.

У доступних документах немає прямої вказівки голосувати за «Єдину Росію». Тож твердження, нібито військовим офіційно наказували ставити галочку саме за партію влади, потребує окремого підтвердження. Водночас механізм адміністративного контролю описаний цілком конкретно: інструктаж, організована явка, регулярні звіти, фотофіксація. Для людини, яка перебуває у вертикалі підпорядкування, сам факт такого контролю створює зовсім іншу атмосферу, ніж та, яку російська влада намагається демонструвати словами про «вільні вибори».

Окремий фрагмент, наданий для цього матеріалу, описує жорсткішу картину: через заступників командирів із військово-політичної роботи військовим нібито нав'язують голосування за «Єдину Росію», а особовий склад організовано ведуть до виборчих урн. Важливо, що ці твердження не випливають безпосередньо з наведеної телеграми: в оприлюдненому документі йдеться про інструктаж та організовану явку, але не міститься прямої команди голосувати за конкретну партію. Утім, навіть підтвердженої частини достатньо, щоб побачити принцип роботи системи — виборець-військовослужбовець перебуває всередині жорсткої вертикалі, а його участь у виборах стає об'єктом командного адміністрування. І це принципово відрізняється від моделі, у якій громадянин самостійно вирішує, чи йти на вибори і за кого голосувати.

Особливо промовистою є вимога регулярно звітувати про явку та підтверджувати її фотографіями. У нормальному демократичному процесі таємниця голосування означає, що держава не повинна контролювати виборця так, щоб можна було встановити його вибір. У російській військовій системі, якщо наведені документи достовірні, контроль переноситься щонайменше на рівень участі у голосуванні: командування має знати, скільки військових проголосували, і отримувати підтвердження цього. А коли людина голосує в умовах прямої службової залежності від тих самих командирів, які відповідають за її явку, питання добровільності такої участі стає особливо гострим.

Підсумок простий. Російська влада може називати вибори «відкритими», «демократичними» та «вільними», але документи говорять мовою бюрократії: організувати, провести інструктаж, забезпечити явку, прозвітувати, надати фото. Там, де командування організовує участь військових у виборах і контролює явку, межа між громадянським волевиявленням та адміністративним примусом стає предметом серйозних запитань. А твердження про конкретні політичні вказівки — зокрема голосувати за «Єдину Росію» — мають оцінюватися окремо, лише за наявності документальних підтверджень.