МЗС вимагає від Польщі покарання за наругу над пам'ятником воякам УПА

Інцидент стався у селищі Бялисток Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Монумент ушановує пам'ять 41 бійця Української повстанської армії, які загинули у боях із радянським НКВС і були поховані на цьому місці 1946 року. Цьогоріч пам'ятник уже зазнавав наруги тричі — зокрема у серпні невідомі облили його фарбою.

У Міністерстві закордонних справ України назвали вчинок політика "ганебною та аморальною поведінкою, яка не може викликати нічого, крім сорому і засудження у будь-якої нормальної людини". Українська сторона очікує, що польські правоохоронці належно оцінять ці дії з правового погляду. Також пролунав заклик відновити пошкоджений монумент та інші місця української пам'яті в Польщі й не допустити повторення подібного надалі.

"Політичні маргінали в Польщі не придумали нічого кращого, ніж воювати з могилами. Україна послідовно виступає за однаковий принцип по обидва боки кордону: українські місця пам'яті в Польщі та польські місця пам'яті в Україні мають бути захищеними. Ніхто не має права перетворювати пам'ять і пошану до померлих на циркову виставу для досягнення своїх політичних цілей", — наголосили в зовнішньополітичному відомстві.

Для українсько-польських відносин ця історія важлива не сама собою, а як черговий тест на взаємність. Обидві країни десятиліттями ведуть складний діалог про історичну пам'ять, де кожна сторона має власний список місць поховань і меморіалів, які потребують догляду. Реакція Києва свідомо побудована на принципі симетрії: захист українських пам'ятників у Польщі нерозривно пов'язаний із захистом польських в Україні. Якщо цей принцип порушується з одного боку, він втрачає сенс і з іншого — а отже, під загрозою опиняється вся домовленість про вшанування пам'яті.

Другий вимір — безпековий. Напад на меморіал стався на тлі постійних спроб Росії розхитати стосунки між Варшавою та Києвом, розігруючи саме історичні болючі теми. Дії політика, якого в Україні називають проросійським, працюють на цю ж логіку: вони дають привід для взаємних претензій у момент, коли обом країнам потрібна координація. Для мешканців прикордоння, де українська та польська громади живуть поруч, такі епізоди означають цілком практичну річ — ризик, що локальні меморіали залишаться без догляду, а історичні суперечки знову витіснять щоденну співпрацю.

Показником стане те, як швидко польські правоохоронці відреагують на відео та чи буде монумент відновлено. Від цього залежить, чи залишиться принцип рівного захисту пам'яті робочою домовленістю, а не предметом політичних маніпуляцій.