Вибори як зброя: чому Україні не варто поспішати з голосуванням

Цими вихідними Росія проводить вибори до Державної думи, зокрема на окупованих нею територіях України, які Кремль прагне анексувати. Москва подаватиме це голосування як доказ конституційної нормальності. Але контраст із дискусією, що триває в Україні, показує: між проведенням голосування та збереженням демократії лежить принципова різниця.

У Росії реальну конкуренцію знищено. Верховний суд вилучив федеральний список партії «Яблуко» з бюлетеня — це була єдина зареєстрована партія, яка виступала проти війни. Решта парламентських партій здебільшого діють у межах, окреслених Кремлем. Спостерігачів від ОБСЄ Росія не запросила, уникнувши незалежного контролю. Голосування організовують і на суверенній території України під військовою окупацією. Європейський Союз уже заявив, що не визнає цих «виборів» та їхніх результатів. Легітимності не додає сама лише процедура відкриття скриньок і підрахунку голосів — особливо коли її нав’язує окупаційна влада.

В Україні ситуація інша. Вибори призупинено через воєнний стан, бо країна бореться за виживання. Після звільнення з посади міністра оборони Михайло Федоров закликав провести голосування під час війни. Його пропозицію публічно обговорили й відхилили навіть організатори протестів, які раніше його підтримували. Ці розбіжності не свідчать про крах демократії — навпаки, вони показують, що демократичні процеси зберігаються навіть під надзвичайним тиском. Колишній міністр може кинути виклик президентові. Громадянське суспільство може підтримувати його в одному питанні й протистояти в іншому. Виборчі органи, парламентарії та експерти можуть відкрито обговорювати, як зрештою відновити голосування.

Може виникнути спокуса: якщо Росія проводить вибори, то й Україні варто швидко їх провести — хоча б щоб позбавити Москву пропагандистського аргументу. Це хибний висновок. Демократія — не змагання за те, хто першим оголосить дату виборів. Для виборів, яким можна довіряти, потрібні безпека, політичний плюралізм, незалежні ЗМІ, реальна конкуренція, неупереджене адміністрування, громадський контроль і суверенна участь громадян. Росія порушує ці принципи, використовуючи виборчі ритуали для легітимізації своєї війни.

Україна ризикує підірвати ті самі принципи, якщо поспішить. Мільйони громадян є внутрішньо переміщеними особами або перебувають за кордоном. Багато хто служить у збройних силах, інші живуть в умовах окупації. Ракетні удари та атаки безпілотників загрожуватимуть виборцям і членам комісій, а умови кампанії та доступ до ЗМІ будуть украй нерівними.

Водночас відтермінування виборів не означає відтермінування підготовки до них. Надзвичайні повноваження легітимні завдяки винятковому й тимчасовому характеру. Ті, хто ними користується, мають зберегти умови для відновлення повноцінної політичної конкуренції, щойно обставини справді це дозволять. Центральна виборча комісія та парламентська робоча група вже розробили пропозиції щодо перших повоєнних виборів. Тепер ця технічна робота має стати частиною ширшого загальнонаціонального обговорення за участю уряду й опозиції, громадянського суспільства, Збройних сил, органів місцевого самоврядування та незалежних ЗМІ.

У межах цього обговорення слід порушити питання безпеки голосування, участі військовослужбовців і громадян за кордоном, списків виборців, фінансування кампанії, плюралізму ЗМІ, голосування на територіях, що звільняються від окупації, а також захисту від російського втручання. Згоди треба досягти до того, як призначать дату виборів — і до того, як політичні гравці зрозуміють, які механізми можуть зіграти їм на руку. Мета Росії на майбутніх виборах в Україні може полягати не в перемозі бажаного кандидата — після багатьох років агресії це може виявитися неможливим. Натомість вона може прагнути переконати різні верстви суспільства, що процес сфальсифіковано або результати вкрадено. Тому широка згода заздалегідь — це не просто організаційна підготовка, а питання національної безпеки.

Європа має посилити це розмежування: відкинути незаконне голосування на окупованій території України й підтримати Київ у створенні умов для надійного повернення до демократії. Поступовий вступ України до ЄС — не лише законодавчий чи економічний процес, а й безпековий проєкт, в основі якого політичний плюралізм, підзвітні інституції та право громадян вільно обирати своїх лідерів.

Підсумок простий. Росія намагається довести, що вибори можуть узаконити загарбання. Україна має довести протилежне: законне й тимчасове відтермінування разом із відкритою підготовкою здатне захистити демократичний суверенітет. Лінія демократичного фронту проходить не лише там і тоді, де оголошують дату виборів. Вона окреслюється вже сьогодні — через дискусії, ретельний аналіз і підготовку.