Старі радянські радіоприймачі: скільки насправді за них дають

Старі радіоприймачі, які роками стоять на антресолях, іноді виявляються не просто мотлохом, а предметом колекційного попиту. На міжнародних торгових майданчиках за окремі моделі радянського виробництва покупці готові платити десятки, а подекуди й сотні доларів.

Найдорожче цінуються справні екземпляри в доброму зовнішньому стані, а також версії, які рідко трапляються на вторинному ринку. Показовий приклад — VEF Spidola, яку випускали на ризькому заводі VEF із 1960-х років. Робочий VEF Spidola 10 продавали на eBay приблизно за 90 доларів, тобто близько 4 тисяч гривень. Водночас на Etsy колекційні та відреставровані приймачі цієї серії оцінювали у 119–175 доларів — це орієнтовно 5,2–7,7 тисячі гривень.

Ще одна поширена модель — «Океан-214». Тут різниця в ціні особливо наочна: примірник 1980-х років продали на eBay приблизно за 26 доларів (близько 1200 гривень), тоді як за рідкісний справний екземпляр покупець віддав близько 80 доларів, або 3,5 тисячі гривень. Ще один робочий приймач цієї моделі пропонували вже за 129 доларів — приблизно 5,7 тисячі гривень. Отже, однакова назва на корпусі не гарантує однакової ціни.

Помітний інтерес викликають і латвійські моделі. Багатодіапазонну транзисторну «Ригу-103» у липні 2026 року продали на eBay за 85 британських фунтів — на той момент це відповідало приблизно 110 доларам, або близько 4,8 тисячі гривень. А старовинні лампові радіоли приваблюють ще й як предмет інтер'єру: радіолу «Даугава» 1954 року виставляли на eBay за 299 доларів — приблизно 13,3 тисячі гривень. Через великі габарити такі пристрої купують не лише колекціонери, а й прихильники ретроінтер'єрів.

Утім, розраховувати на сотні доларів за кожен старий приймач не варто. Чимало моделей випускали масово, тож вони й досі коштують відносно недорого. Під час оцінки передусім враховують модель і рік випуску, рідкість конкретної версії, зовнішній стан, наявність оригінальних деталей і комплектуючих, а також працездатність. Саме тому перед продажем не варто розбирати пристрій чи самотужки його «покращувати» — оригінальний стан часто є важливим для покупця.

Якщо вдома збереглася «Спідола», «Рига», «Океан» або стара лампова радіола, варто спершу встановити точну назву моделі й порівняти ціни на аналогічні екземпляри. Річ, яка роками лише займала місце, цілком може зацікавити колекціонерів.