Шотландія, Уельс та Північна Ірландія підписали пакт про референдуми: що це означає

Угоду, про яку йдеться, підписали лідер Шотландської національної партії Джон Суїнні, очільник Plaid Cymru Рун ап Йорверт та віцепрезидентка Sinn Féin Мішель О'Ніл. Документ передбачає спільний тиск на британський уряд із вимогою не перешкоджати проведенню референдумів про незалежність. У зверненні до Лондона політики закликали його "підготуватися, спланувати та сприяти конституційним змінам", а також заявили, що "час Вестмінстера добігає кінця".

Ключова вимога пакта сформульована як право на самовизначення: за словами підписантів, "жоден уряд Вестмінстера не має права блокувати демократію чи підривати принцип, що наш народ сам вирішуватиме своє майбутнє". Джон Суїнні окремо окреслив часові рамки — на його думку, референдум про незалежність Шотландії має відбутися протягом наступних п'яти років. Він також спрогнозував, що чинний прем'єр-міністр Енді Бернем стане останнім главою уряду, який керуватиме Великою Британією в її теперішньому складі.

Окремий акцент у спільній заяві зроблено на політичному контексті: партії наголошують, що вперше Шотландію, Уельс та Північну Ірландію очолюють перші міністри, які підтримують незалежність від Сполученого Королівства. Саме це, на думку авторів документа, свідчить про наближення конституційних змін.

Реакція Лондона була однозначною. Речник прем'єра заявив, що Енді Бернем "твердо вірить у Союз" і зосередиться на економічних проблемах країни, а не на нових референдумах щодо незалежності. Отже, наразі сторони зафіксували протилежні позиції: націоналісти наполягають на праві регіонів вирішувати своє майбутнє, тоді як уряд у Лондоні не має наміру відкривати це питання.

Що це означає на практиці. Пакт сам собою не запускає жодного референдуму — він лише фіксує спільну позицію трьох політичних сил і створює майданчик для подальшого тиску на Вестмінстер. Головне питання полягає в тому, чи погодиться Лондон передати регіонам повноваження для проведення голосування, адже саме від цього залежить, чи залишаться вимоги декларацією, чи перейдуть у практичну площину. Для жителів Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії це означає, що тема конституційного устрою країни найближчими роками залишатиметься в центрі політичного порядку денного — з усіма наслідками для економіки, розподілу повноважень і відносин із Лондоном.