Протока Баб-ель-Мандеб під контролем хуситів: що це означає для нафти й торгівлі

Підтримувані Іраном єменські хусити стрімко просунулися вздовж узбережжя Червоного моря, взявши під контроль острови в Баб-ель-Мандебській протоці. Вони також завдали ударів безпілотниками й ракетами по саудівському нафтовому порту Янбу та авіабазі в Хаміс-Мушаїт.

У відповідь саудівська авіація разом з урядовими силами Ємену завдала серії авіаударів по позиціях угруповання — за даними самих хуситів, за тиждень було до 450 ударів. На тлі загострення США посилили попередження щодо поїздок до Саудівської Аравії та заборонили своїм дипломатам наближатися до єменського кордону. Ескалація призвела до виведення з ладу саудівського трубопроводу «Схід-Захід» і збиття саудівського дрона поблизу Мекки, що Ер-Ріяд назвав перетином «червоної лінії».

Наслідки не обмежуються регіоном. Ціна нафти марки Brent тримається близько $108 за барель, а вартість дизельного пального в США сягнула історичного максимуму. Контроль над Баб-ель-Мандебською протокою, який хусити фактично встановили після захоплення острова Перім, ставить під загрозу 7% світових поставок нафти та 12% міжнародної торгівлі. Це дає Тегерану важелі впливу на обидва ключові енергетичні коридори регіону — після порушення судноплавства в Ормузькій протоці.

Кронпринц Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман запросив військову підтримку у президента США Дональда Трампа. Перед Вашингтоном постала дилема: чи відновлювати безпосереднє військове втручання в Ємені. Ще в липні хусити оголосили морську блокаду Саудівської Аравії, назвавши її відповіддю на багаторічні дії Ер-Ріяда проти Ємену. Відтоді сторони обмінювалися ударами, а хусити атакували саудівські танкери в Червоному морі. Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос зазначав, що тривале блокування Баб-ель-Мандебської протоки може особливо гостро позначитися на світовому ринку нафти на тлі війни в Перській затоці.

Отже, конфлікт переростає у боротьбу за контроль над морськими шляхами, від яких залежить глобальна енергетика й торгівля. Для України, як і для інших імпортерів енергоносіїв, це означає подальше зростання цін і тиску на економіку, а для світу — ризик нової хвилі нестабільності на Близькому Сході.