Закон Ліндсі Грема: що насправді означає новий інструмент Трампа

Йдеться про механізм, який дозволяє Дональду Трампу фактично повернути тарифні війни у світовому масштабі: він отримує можливість самостійно вводити 100-відсоткові мита проти тих, хто купує російські енергоносії. І коло цих країн зовсім не обмежується Китаєм чи Індією — російську нафту й газ купують також країни Євросоюзу, Японія, Південна Корея, В'єтнам, Бразилія, Саудівська Аравія. Загалом таких держав не менше сорока.

Показово, що законопроект рік лежав в обох палатах Конгресу і міг лежати там і далі. Поштовхом стала сукупність обставин. По-перше, наближення переговорів Трампа і Сі, які мають відбутися 24 вересня: американський президент входить у них із вельми слабкою позицією. США застрягли в Ірані без швидких перспектив контролю над Ормузькою протокою, а вихід хуситів до Баб-ель-Мандебської протоки та удари по головному нафтопроводу Саудівської Аравії можуть заблокувати цю країну. Виходить, Трампу доведеться просити китайського лідера про допомогу на Близькому Сході, а просити без жодного козиря він не звик. Таким козирем і стає закон.

По-друге, республіканці можуть втратити контроль над Конгресом, тож їм потрібно зміцнити позиції Трампа до кінця каденції — скасувати цей закон буде практично неможливо, адже двох третин голосів у демократів немає. По-третє, на тлі розвороту MAGA в бік України республіканці апелюватимуть до цього документу під час виборчої кампанії.

Варто наголосити: цей законопроект не про Україну. Він про посилення самого Трампа. Логіка запровадження мит визначатиметься двома чинниками — ситуативною тактичною грою проти партнерів і тих, кого він вважає ворогами, та його щирим переконанням, що митна політика стимулює реіндустріалізацію США. Попередні мита справді частково повернули виробництво та внутрішні інвестиції, але ширше пожвавлення американської промисловості, схоже, було зумовлене насамперед високотехнологічними інвестиціями, пов'язаними зі штучним інтелектом, а не самими митами. Трамп же приписує ці здобутки своїй торговій політиці й будуватиме на цьому подальшу гру.

Ситуація на Близькому Сході робить російську нафту майже безальтернативною. Навіть нові мита проти Китаю та Індії не зупинять експорт до цих країн — вони обходили американські обмеження раніше й робитимуть це надалі. Обмеження можливостей такого гравця, як Саудівська Аравія, лише посилює цей ефект. Тож говорити, що закон Ліндсі Грема зупинить російський нафтовий експорт, поки що не доводиться.

Найімовірніше, на переговорах США і Китаю йтиметься про Близький Схід, а не про Україну. Перевернути дошку Вашингтон зараз не може, тож найреалістичніший сценарій — чергова обмежена угода про торгове перемир'я. Питання України та Близького Сходу із залученням Пекіна — це вже значно складніша домовленість, яку Китай готовий розглядати лише в обмін на ширші поступки США. Чи готовий на них Трамп — відкрите питання, і перед виборами такий крок для нього доволі ризикований. Він можливий хіба що за умови абсолютної впевненості в успіху — зупинці війни, яку можна було б продати як досягнення.