Чорне море як другий Ормуз: чому блокада портів б'є по всьому світу

Аналітики порівнюють Чорне море за значенням для світового ринку пшениці з Ормузькою протокою для торгівлі нафтою. Україна та Росія разом дають близько 25% світового експорту пшениці, і коли цей канал порушується, наслідки відчувають імпортери на інших континентах.

Показова історія в'єтнамської борошномельної компанії Golden Wheat. Її директор Туе Вонг зазвичай закуповував пшеницю в Україні, але після зупинки українських портів почав шукати постачальників у Болгарії та США. «Я дуже панікував», — згадує він. Одне судно з його вантажем уже прибуло, друге ще в дорозі, а ще один постачальник просить більше часу — фактично сподіваючись «на якесь диво, що станеться в Одесі».

Для України ситуація ускладнюється тим, що порти Великої Одеси забезпечували 90% експорту зерна. Країна намагається переорієнтувати потоки через румунську Констанцу та інші маршрути вздовж узбережжя Румунії й Болгарії, але ці шляхи перевантажені, а рекордно низький рівень води в Дунаї додатково гальмує перевезення. У результаті експорт зерна з України опустився до найнижчого рівня з весни 2022 року.

Росія, яка блокує роботу портів Великої Одеси, обстрілюючи їх і судна ракетами та безпілотниками, сама теж не може вивозити зерно через Чорне море — через побоювання українських дронів. Як альтернативу вона використовує Казахстан, Балтійське та Каспійське моря, проте ці напрямки не здатні замінити Чорне море.

Наслідки відчувають обидві сторони ринку. Імпортери купують пшеницю за цінами, що сягнули трирічного максимуму, тоді як в Україні новий урожай наповнює сховища, тисне на ціни всередині країни та завдає збитків агровиробникам. За оцінками, українські потужності для зберігання зерна можуть заповнитися вже до початку листопада, і частина фермерів починає складати врожай у великі мішки — беги, розраховані приблизно на тонну зерна.

Експертка з продовольчої безпеки Центру стратегічних і міжнародних досліджень Кейтлін Велш наголошує: «Ми можемо вважати Чорне море таким же важливим для світової торгівлі пшеницею, як Ормузьку протоку для світової торгівлі нафтою. Світ недооцінює вплив цих атак».

Криза в Чорному морі підсилює економічні втрати від проблем в Ормузькій протоці, створює ризик вищої інфляції та підриває продовольчу безпеку в уразливих країнах.

Підсумок: блокада українських портів — це не лише локальна воєнна проблема, а чинник, що формує світові ціни на хліб і доступність продовольства для мільйонів людей. Для України ключове питання — чи вдасться розширити альтернативні маршрути швидше, ніж заповняться сховища.