Фрахт нафтових танкерів сягнув рекорду: що це означає для цін і споживачів

Добові ставки фрахту супертанкерів, які доправляють нафту з терміналів Саудівської Аравії в Перській затоці до Азії, перевищили 1,2 мільйона доларів. Для порівняння: торік середня ставка становила близько 58 тисяч доларів на добу. Йдеться про судна класу VLCC — найбільші танкери, що використовуються для перевезення сирої нафти на далекі відстані.

Подорожчання не обмежується небезпечною Ормузькою протокою. Навіть на маршрутах, які її оминають, добові доходи сягають приблизно двох третин від пікових сум. Рекордні ставки поширилися й на менші судна: танкери Suezmax, здатні транспортувати до мільйона барелів, приносять понад 300 тисяч доларів на добу.

Логістика теж підлаштовується під нові умови. Партії, розраховані на один супертанкер, дедалі частіше ділять між двома суднами класу Suezmax або трьома класу Aframax — про це зазначають аналітики брокерської компанії BRS. Частину танкерів, призначених для перевезення бензину та дизелю, почали завантажувати сирою нафтою: за нинішніх ставок це вигідніше.

Відображенням буму стала й капіталізація галузі. Минулого тижня сукупна ринкова вартість найбільших операторів нафтових танкерів уперше в історії перевищила 70 мільярдів доларів.

Для споживачів ця ситуація означає додатковий тиск на ціни. Імпортери нафти змушені платити більше за саме доставляння, а частині європейських НПЗ уже пропонують сировину від місцевих постачальників із помітними надбавками. Продавці виходять із того, що логістика з віддалених регіонів коштуватиме ще дорожче, тож закладають це у ціну.

У трейдинговій компанії Trafigura Group припускають, що нинішній бум може затягнутися: близькосхідні виробники активно скуповують судна. Це ще один приклад того, як наслідки війни в Ірані продовжують поширюватися на світову економіку.

Підсумок: рекордні ставки фрахту — це не лише історія про прибутки судновласників. Дорожче доставляння нафти зрештою відчувають імпортери, а отже, й кінцеві споживачі пального. Якщо попит на танкери з боку близькосхідних виробників збережеться, тиск на ціни може тривати довше, ніж очікувалося.