Вибори в РФ, удари по Московщині та закритий кордон: що з цього випливає

Аналітики американського Інституту вивчення війни дійшли висновку, що неспроможність Росії захиститися від українських ударів викликала невдоволення всередині країни. Найпомітніше це проявилося в ультранаціоналістичному інформаційному просторі — саме на тлі завершення кампанії з виборів до Державної думи.

Прикметний епізод стався 20 вересня в Московській області. Місцева влада обмежила роботу мобільного зв'язку — один із заходів, до яких вона вдається під час українських ударів, — але без гучних оголошень. Сирени повітряної тривоги не вмикали, SMS із попередженням про загрозу з повітря цивільним не надсилали. Мешканці скаржилися, що раніше їх попереджали навіть про значно менш масштабні атаки. Частина невдоволених встигла написати про це в Telegram-каналі губернатора Андрія Воробйова, перш ніж коментування там закрили.

Відомий російський «воєнкор», пов'язаний із Кремлем, розкритикував те, як влада висвітлювала ці удари. На його думку, офіційна реакція підриває довіру громадськості до влади, а обмеження мобільного зв'язку «не надто допомагають». Самі аналітики ISW сформулювали це так: «Схоже, що російська влада поставила за мету забезпечення високої явки на виборах до Держдуми вище за безпеку населення, попри те, що українські сили завдали ударів по стратегічних об'єктах нафтової та логістичної інфраструктури Росії та не цілили навмисно по виборчих дільницях чи іншій виборчій інфраструктурі».

Контекст тут важливий із двох боків. У ніч із 19 на 20 вересня, напередодні останнього дня голосування, українські сили завдали наймасштабнішого комбінованого удару із застосуванням ракет і безпілотників по стратегічних об'єктах у Московській області. Водночас Кремль подає заздалегідь визначені результати виборів 18–20 вересня як підтвердження широкої підтримки війни проти України, хоча керівна «Єдина Росія» отримала відносно стриманий відрив. Численні джерела, зокрема російські спостерігачі за виборами, повідомляли про масштабні порушення та маніпуляції з підрахунком голосів.

Для людей у Росії ця історія має цілком практичний вимір: система, яка витрачає ресурс на картинку явки, не гарантує навіть базового попередження про небезпеку. Для України ж ідеться про те, що далекобійні удари по інфраструктурі дають не лише фізичний, а й політичний ефект — вони оголюють суперечності між пропагандою та реальністю. Показово, що на тлі цих подій Прикордонне управління ФСБ у Санкт-Петербурзі та Ленінградській області наказало закрити російську ділянку кордону навпроти Нарви, у північно-східній Естонії, з 16 по 26 вересня.

Окремо варто згадати фронт. Третій армійський корпус України оприлюднив подробиці другого етапу операції «Вівальді» на Лиманському напрямку: йдеться про звільнення Шандриголового, Дерилового та Дробишевого, розташованих на північний захід від Лимана. Водночас ані українські, ні російські війська за цей період не просунулися вперед.

Підсумок: вибори до Держдуми Росія використала як декорацію для демонстрації єдності, але саме в ці дні найгучніше прозвучали удари по її тилу. Це не змінює ходу війни за один день, проте поступово змінює те, як російське суспільство бачить здатність влади його захищати.