Вибори на окупованих територіях: чому Україна мовчить і що це означає

Російська влада планує використати голосування на окупованих територіях як демонстрацію того, що ці регіони «остаточно стали російськими». За даними аналітиків, гауляйтери отримали завдання забезпечити явку щонайменше 65%, а результат «Єдиної Росії» — близько 70%. Від виконання цих показників залежатиме їхнє майбутнє, тож очікується, що частка вкидань і фальсифікацій становитиме не менше 40–50%.

Для Кремля ці вибори — ще й плебісцит на підтримку безкінечної війни. Однак в Україні досі немає публічної позиції МЗС із цього приводу, відсутні інформаційні кампанії для світу, росіян та мешканців окупованих територій. Це викликає подив, адже часу до голосування залишилося обмаль.

Експерти пропонують низку кроків, які варто зробити негайно. По-перше, створити координаційний центр на базі МЗС або РНБО з чітким планом дій і пулом спікерів. По-друге, щодня доносити через усі канали, що в умовах війни забезпечити безпеку голосування неможливо, особливо з огляду на ймовірні провокації під українським прапором. По-третє, розпочати кампанію з невизнання виборів і майбутнього складу Думи, адже у 2024 році Україна зволікала з кампанією «Путін — нелегітимний президент» і програла її.

Також варто залучити посольства до дискредитації так званих іноземних спостерігачів, які планують їхати на окуповані території, та відкрити кримінальні провадження проти всіх учасників виборів з прискореною процедурою заочного засудження.

Підсумок: мовчання України грає на руку Москві. Чітка позиція держави, підкріплена інформаційними кампаніями, може зменшити легітимність цих виборів в очах світу. Але часу на розкачку майже не лишилося.