Україна та Гондурас зафіксували план співпраці на 2026–2029 роки

Про підписання документа повідомив міністр закордонних справ Андрій Сибіга. За його словами, йдеться про «дорожню карту» поглиблення співпраці між двома країнами на 2026–2029 роки, і цей крок він назвав важливим для зміцнення відносин.

Документ з'явився після зустрічі Сибіги з міністеркою закордонних справ Гондурасу Міреєю Агуеро де Корралес. Вона приїхала до Києва у складі делегації президента Гондурасу. Окрім підписання карти, сторони обговорили розширення економічних і ділових зв'язків, а також низку безпекових і гуманітарних питань.

Окремий блок розмови стосувався моря. Міністри говорили про необхідність відновити свободу судноплавства в Чорному морі, про захист українських портів і про безперешкодний експорт української агропродукції у світлі глобальної продовольчої безпеки. Сибіга відзначив позицію Гондурасу щодо діяльності так званого тіньового флоту, зокрема припинення реєстрації суден під гондураським прапором. Для України це чутливий момент: саме через такі схеми Росія обходить обмеження на морські перевезення.

Ішлося й про відповідальність за агресію. Сибіга поінформував колегу про роботу над створенням Міжнародної комісії з розгляду претензій та про інші міжнародні ініціативи, покликані забезпечити справедливість. Окремо міністри обговорили повернення в Україну дітей, викрадених і депортованих Росією, та практичні кроки, які могли б активізувати цей процес.

Сибіга подякував Агуеро де Корралес за увагу до України й зауважив, що її візит до Києва дав змогу побачити наслідки російської війни на власні очі та зміцнити взаєморозуміння між країнами. Він також висловив сподівання на подальшу підтримку Гондурасом українських зусиль із досягнення всеосяжного і тривалого миру.

Що це означає на практиці. Гондурас не належить до країн, які відіграють ключову роль у європейській безпеці, і сам по собі цей документ не змінить хід війни. Але він показує ширшу тенденцію: Україна послідовно розширює коло партнерів за межами звичного західного блоку, зокрема в Латинській Америці, де позиції Росії традиційно сильні. Дорожня карта на чотири роки дає змогу вести роботу системно, а не ситуативно.

Конкретна цінність для Києва — у двох речах. Перша: готовність Гондурасу обмежити реєстрацію суден, які можуть використовуватися для обходу санкцій. Друга: підтримка гуманітарних і правових ініціатив, зокрема щодо повернення депортованих дітей. Для українських експортерів важливий і сам факт розмови про свободу судноплавства — від неї залежить, скільки агропродукції країна зможе вивезти морем.

Наскільки ці домовленості втіляться в життя, залежить від подальших кроків обох сторін. Поки що зафіксовано рамку співпраці та політичну готовність її наповнювати.