Сибіга в Нью-Йорку: послаблення тиску на Москву й Мінськ заохотить агресію

Виступаючи на заході, присвяченому Білорусі, у представництві ЄС у Нью-Йорку, міністр закордонних справ Андрій Сибіга окреслив роль Мінська у війні Росії проти України та застеріг Захід від кроків, які можуть виглядати як винагорода агресору.

За словами очільника МЗС, Білорусь виступає пособником Росії, а її територія, інфраструктура й ресурси продовжують обслуговувати російську військову машину. Зокрема, білоруські нафтопереробні заводи постачають пальне для воєнних зусиль Москви, а розташоване в Білорусі обладнання для ретрансляції сигналу використовується для підтримки атак безпілотників по Україні. Крім того, як зазначив Сибіга, білоруські кордони вже давно слугують джерелом безпекових загроз для Європи, зокрема для організації міграції.

Міністр наголосив, що Лукашенко та високопосадовці його режиму мають постати перед Спеціальним трибуналом за злочин агресії — так само, як Путін і його оточення. «Не можна видавати бажане за дійсне щодо мінського режиму — він не має незалежної від Москви політики. Тиск на обидва режими необхідно чинити без винятків і компромісів», — сказав Сибіга. Він також закликав відрізняти режим від білоруського народу, який, за його словами, чітко продемонстрував свій демократичний вибір у 2020 році.

Ці заяви прозвучали на тлі кроків Вашингтона, які свідчать про рух у протилежному напрямку. У березні 2026 року після візиту до Мінська американської делегації на чолі зі спеціальним посланником США Джоном Коулом були звільнені 250 політв'язнів, а США зняли санкції з компанії «Білоруськалій», «Белінвестбанку» та Міністерства фінансів Білорусі. Лукашенко тоді заявив, що Штати запропонували йому укласти угоду «з різних питань», а президент США Дональд Трамп публічно подякував білоруському диктаторові за звільнення людей. Напередодні Дня незалежності Білорусі, 3 липня, Лукашенко підписав указ про помилування 32 людей, здебільшого засуджених нібито за екстремізм.

Для України ці сигнали мають цілком практичний вимір. Білорусь залишається не лише політичним союзником Кремля, а й логістичною та інфраструктурною ланкою, яка підживлює російську армію. Якщо санкційний тиск на Мінськ слабшатиме на тлі звільнення політв'язнів, Київ наполягатиме, що це не змінює самої природи режиму — і що будь-які поступки без зміни поведінки лише закріплюють безкарність.

Підсумок: Україна вимагає зберегти тиск на обидві столиці та притягнути керівництво Білорусі до відповідальності, тоді як окремі кроки Вашингтона демонструють готовність до часткових домовленостей із Мінськом.