Битва за посаду генсека ООН: чому результат залежить від США та Китаю

Після трьох раундів таємного голосування жоден із семи претендентів на посаду генерального секретаря ООН не зміг здобути вирішальної переваги. За оцінками, реальні шанси на необхідну підтримку зберегли лише троє з них. Водночас до перегонів продовжують долучатися нові учасники, які подають заявки на останньому етапі.

Процедура обрання залишається складною: переможцю потрібна підтримка щонайменше дев'яти з п'ятнадцяти членів Ради Безпеки, і при цьому жоден із п'яти постійних членів — Франція, Велика Британія, Китай, росія чи США — не має накласти вето. Досягти консенсусу між цими п'ятьма державами непросто через глибокі політичні розбіжності. Повноваження чинного глави організації Антоніу Гутерреша спливають 31 грудня, а його наступник має обійняти посаду вже в січні. Йому доведеться очолити структуру, яка перебуває на початку програми реформ зі скорочення витрат і яку дедалі частіше вважають малозначущою у розв'язанні ключових глобальних конфліктів.

Серед імен, що з'являються на пізньому етапі, — Лана Нуссейбе, державний міністр ОАЕ та колишня посол Еміратів в ООН, і Сігрід Кааг, ексзаступниця генерального секретаря ООН і нідерландська політикиня. Кааг нетривалий час була старшою координаторкою з гуманітарних питань і відновлення в секторі Газа, а згодом увійшла до консультативного комітету при Раді миру Дональда Трампа. Згадують також президента Казахстану Касима-Жомарта Токаєва, угорського експрем'єра Віктора Орбана та Вука Єреміча, колишнього голову Генеральної Асамблеї ООН, який у 2016 році поступився Гутеррешу. Першим про свої амбіції ще 2025 року заявив голова МАГАТЕ Рафаель Гроссі, який використовує свій вплив для налагодження зв'язків із Вашингтоном. Його готовність балотуватися привітали володимир путін та олександр лукашенко. Водночас, за наявною інформацією, Дональд Трамп хотів би бачити на цій посаді президента FIFA Джанні Інфантіно.

Багато в чому результат залежатиме від політичного торгу між США та Китаєм. Ключовим є питання, чи визнає Трамп, що майбутнє ООН для Пекіна важливіше, ніж для нього самого, — це могло б відкрити шлях до кандидатури, прийнятної для Китаю та водночас прийнятної для Вашингтона. Певні зрушення вже помітні: за часів роботи Майка Волца послом США в ООН адміністрація Трампа дещо пом'якшила своє скептичне ставлення до організації. У березні США виділили додаткові 1,8 млрд доларів на гуманітарні потреби, а нещодавно сплатили 827 млн доларів членських внесків. Щоправда, ця сума — менше чверті загального боргу перед ООН, яка відчуває гострий дефіцит коштів.

Попри невдачі останніх років, організація зберігає довіру громадськості: опитування компанії GeoPoll для Фонду ООН, опубліковане минулого тижня, засвідчило, що шестеро з десяти респондентів довіряють ООН у питаннях, важливих для них. Водночас 85% опитаних нічого або майже нічого не чули про процес обрання нового генерального секретаря. У провалах організації люди схильні звинувачувати світових лідерів не менше, ніж саму структуру.

Таким чином, вибір наступного очільника ООН перетворюється на тест для всієї системи багатосторонньої дипломатії. Якщо п'ять постійних членів Ради Безпеки не зможуть домовитися, організація ризикує увійти в новий рік без легітимного керівника — саме тоді, коли їй найбільше потрібні реформи, ресурси й довіра.