Померла правозахисниця Олександра Делеменчук: що втрачає Україна і світ

Про смерть Олександри Делеменчук повідомила команда Tbilisi Shelter City. У зверненні наголосили: вона створила дім для десятків активістів, журналістів та правозахисників, які в певний момент залишилися без опори та безпеки.

«Вона знаходила їх у темну годину і робила те, що здається неможливим: повертала надію там, де її майже не залишилося. Багато хто з тих, кому вона допомогла, знають цей момент краще, ніж хтось. Момент, коли ти вже не віриш, що хтось може допомогти, і раптом знаходиш людину, яка просто залишається поряд. Не як експерт, а як людина, яка вирішила, що твоя безпека та твоє життя мають значення», — зазначили в організації. Там подякували Делеменчук і додали, що її робота та пам'ять житимуть через кожного, кого вона врятувала. Додаткову інформацію обіцяють оприлюднити згодом.

Співчуття висловила голова правління Медійної ініціативи за права людини Марія Томак: «Складно повірити в це. Саша була справжньою, і шалено талановитою людиною. Світла памʼять». Казахстанська правозахисниця, голова фонду «НеМолчи.kz» Дінара Смаілова назвала Делеменчук людиною безстрашного серця. За її словами, у 2021 році разом з Алматом Мухамеджановим вона завдяки Олександрі змогла виїхати з Казахстану та отримати професійну допомогу правозахисників. «Саша залишила по собі сотні врятованих доль, міцну спільноту правозахисників та світлу пам'ять про те, якою має бути справжня Людина», — поділилася Смаілова.

За освітою Олександра Делеменчук мала ступінь магістра міжнародного права, здобутий у Національному університеті імені Тараса Шевченка. Вона працювала над темами міжнародної адвокації, механізмів захисту прав людини й меншин, протидії дискримінації. Була однією із засновниць волонтерської ініціативи «Євромайдан-SOS», програмною радницею Центру участі та Розвитку (Грузія), засновницею Tbilisi Shelter City, спеціалісткою з адвокації Української Гельсінської спілки з прав людини, членкинею правління ГО «Вектор прав людини» та експерткою Мережі меншин регіону Східного Сусідства.

Для України ця втрата має цілком практичний вимір. Правозахисники, журналісти й активісти, які змушені були виїхати через тиск або загрозу переслідування, втрачають не просто колегу, а одну з тих, хто вибудовував інфраструктуру порятунку — прихисток, консультації, професійну підтримку. Такі програми працюють у тіньовому режимі: про них мало говорять, але саме вони дають людям можливість продовжувати роботу, а не зникати з поля зору. Відхід людини, яка була центром цієї мережі, ставить питання про те, хто візьме на себе координацію та чи збережеться той рівень довіри, який будувався роками.

Олександра Делеменчук залишила по собі спільноту, яка тепер має сама підтримувати створені нею механізми. Її ім'я згадуватимуть не лише як організаторку, а і як людину, що повертала людям відчуття безпеки тоді, коли його вже не було.