Перо з давнього копроліту: як птахи пережили падіння астероїда
Знахідка скам'янілого посліду хижого динозавра у Монтані допомогла з'ясувати, чому сучасні птахи вижили після удару астероїда, а більшість давніх видів — ні.
Йдеться про крихітну групу Neornithes, від якої ведуть походження всі сучасні птахи. Саме вона пережила глобальну катастрофу в кінці крейдяного періоду, тоді як решта пташиних ліній зникла. Досі не було остаточної відповіді, що дало цій групі перевагу.
Розгадка виявилася у несподіваному матеріалі — зразку скам'янілих екскрементів, або копроліті, з формації Гелл-Крік у штаті Монтана. Дослідник Девід ДеМар-молодший побачив червонувато-коричневий камінь завбільшки з половинку м'яча для гольфу. Під лупою на його поверхні проступила тонка структура пташиного пера.
Комп'ютерна томографія показала, що всередині збереглися кістки ніг стародавнього водоплавного птаха з групи гесперорнітіформів, лусочки панцирної риби гар та кілька добре збережених пір'їн. Це важливо, бо раніше вважалося, ніби Neornithes вижили завдяки життю поблизу водойм. Проте гесперорнітіформи також трималися води й пірнали за рибою — і все одно зникли.
Аналіз будови знайденого пера вказує на інший чинник: термоізоляцію та механізм линяння. Птахи, які не вижили, поєднували сучасне водонепроникне пір'я з примітивним пухнастим покривом динозаврів і скидали його надто різко. У результаті вони залишалися без захисту перед похолоданням, що настало після удару астероїда.
Для сучасної науки ця знахідка не лише додає деталей до картини вимирання. Вона показує, що вирішальною могла бути не здатність триматися певного середовища, а дрібна фізіологічна особливість — те, як організм переносить різкі зміни температури. Саме такі риси часто визначають, хто переживе глобальну кризу, а хто ні.
