Заочні вироки для двох окупаційних «суддів» із Криму: що це змінює

Вироки ухвалено за ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України — колабораційна діяльність. Про це 14 вересня повідомила прокуратура АР Крим та Севастополя. За даними правоохоронців, ідеться про Марину Колоцей та Олесю Бабарику. Перша, за відкритими джерелами, обіймає посаду в окупаційному «Верховному суді Криму», друга — у «суді» Севастополя.

За версією обвинувачення, у 2022–2024 роках обидві жінки, маючи громадянство України, добровільно влаштувалися до окупаційних судових установ. Указами президента РФ одну з них призначили «суддею Верховного суду Республіки Крим», іншу — «суддею Ленінського районного суду м. Севастополя». На цих посадах вони й досі ухвалюють рішення від імені держави-агресора, забезпечуючи роботу окупаційної судової системи на півострові. Стосовно Бабарики Україна раніше запровадила санкції: до окупації вона перебувала в резерві на посаду судді в Україні, а після 2014 року перейшла на співпрацю з російською владою, зробила кар'єру в незаконних «судових органах» Севастополя та бере участь у публічних заходах окупаційної адміністрації, зокрема у пропагандистських акціях у місцевих школах.

Суд призначив покарання у вигляді 14 та 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Додатково обом заборонено обіймати посади, пов'язані зі здійсненням правосуддя, упродовж 15 років. Вироки ухвалено за результатами спеціального судового розгляду — тобто за відсутності обвинувачених. Як пояснили в прокуратурі, такий вирок набирає законної сили в загальному порядку: після завершення 30-денного строку на апеляційне оскарження, якщо скаргу не подано, або після рішення апеляційної інстанції. Відлік строку відбування покарання починається з моменту затримання засудженої.

Що це означає для людей і країни. По-перше, заочний вирок не повертає під контроль України ні територію, ні судову систему Криму, однак юридично фіксує статус цих осіб як колаборанток і створює правову підставу для подальшого переслідування, зокрема через механізми міжнародного розшуку та санкцій. По-друге, конфіскація майна та 15-річна заборона обіймати суддівські посади діють навіть за відсутності засудженої — якщо вона колись опиниться на підконтрольній Україні території, вирок можуть виконати. По-третє, такі справи надсилають сигнал іншим учасникам окупаційної адміністрації: участь у її роботі має конкретні правові наслідки, а не залишається безкарною. Водночас для мешканців Криму це нагадування, що судові рішення, ухвалені від імені РФ, Україна не визнає — і згодом їх доведеться оскаржувати в українських судах.

Підсумок: вироки не змінюють ситуацію на півострові сьогодні, але формують юридичну рамку на майбутнє — і для самих засуджених, і для всіх, хто обрав роботу в окупаційних структурах.