Лозова як транзитний хаб: понад 200 евакуйованих щодня та пошук резервних місць

Про це на брифінгу розповів начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов. За його словами, навантаження на лозівський центр залишається високим: «В середньому понад 200 людей на добу виїздять з Донеччини через лозівський центр».

Головне завдання пункту — бути транзитним, а не місцем тривалого перебування. Саме тому ОВА зверталася до профільних міністерств із проханням, аби сусідні області оперативніше виділяли місця для евакуйованих. «Щоб він не перетворювався на місце компактного проживання, бо це питання безпеки», — пояснив Синєгубов.

Попри те, що Лозова сама перебуває під російськими ударами, переносити центр до іншого населеного пункту області наразі не планують. Посадовець наголосив, що безпечного місця на Харківщині зараз немає: ворог здатен дістати до будь-якої точки регіону, тож переміщення, наприклад, до Берестина не дало б гарантій захисту. Водночас розглядають відкриття додаткових хабів і резервних локацій — як в інших населених пунктах, так і, можливо, ще кількох у самій Лозовій. Наразі пункт працює за планом і залишається виключно гуманітарним центром, який приймає людей з Донеччини за підтримки міжнародних партнерів.

Окремо в Харкові діє ще один транзитний центр: він приймає в середньому 150 евакуйованих з районів області на добу, а в деякі дні — понад 200 людей. Частина з них виїхала самостійно раніше й звертається до центру, щоб зареєструватися як внутрішньо переміщені особи та отримати гуманітарну допомогу.

Лозівський пункт відкрили 20 серпня 2025 року, аби розвантажити локацію в Павлограді. Місто постійно зазнає ударів: 22 вересня у Лозівській міській тергромаді оголосили день жалоби за двома загиблими 21 вересня жительками.

Що це означає для людей. Для тих, хто виїжджає з прифронтових громад Донеччини, Лозова залишається ключовою проміжною точкою на шляху до безпечніших регіонів. Швидкість, з якою сусідні області надаватимуть місця, визначатиме, чи вдасться утримати центр у режимі транзиту, чи він перетвориться на місце скупчення людей — з додатковими ризиками через постійні обстріли. Для Харківщини це також питання розподілу навантаження: поки один пункт працює на межі, пошук резервних локацій стає не запасним варіантом, а нагальною потребою.