«Гнути кирпу»: що насправді означає цей фразеологізм

Українська мова має чимало висловів, які на перший погляд звучать буквально, а насправді передають цілком інший зміст. «Гнути кирпу» — один із них. Ніхто нічого насправді не гне: так характеризують людину, яка зазнається, поводиться пихато й зверхньо, ставить себе вище за інших.

Щоб зрозуміти логіку вислову, варто розібрати його складники. Слово «кирпа» цілком літературне й трапляється у словниках — так називають ніс, особливо кирпатий, задертий догори. Коли людина задирає носа, вона ніби демонструє власну перевагу. Звідси й переносне значення — задаватися. Тож «гнути кирпу» за змістом близьке до «задирати носа», але не в буквальному сенсі. Слово давнє, хоч і з нез'ясованим походженням, і воно залишилося у прізвищах — Кирпа, Кирпатий, Кирпачов.

Не все просто і зі словом «гнути». У цьому виразі воно означає не «робити зігнутим», а радше «вести», «поводитися», «просувати» — тобто йдеться про поведінку людини. Порівняйте з іншими зворотами, де «гнути» вживають не буквально: «гнути коліна», «гнути спину», «гнути шию» — це про важку працю. А «гнути дурниці» чи «гнути небилиці» — про безглузді розмови.

Фразеологізм має й варіанти. Замість «кирпи» можна вжити «носа» чи «ніс», а ще кажуть «кирпою крутити» або «вернути кирпу» — тобто відвертатися, грубо й удавано не помічати когось чи щось. Є й «водити за кирпу» — те саме, що «водити за ніс», тобто дурити. Зустрічається вислів і в українській літературі: у Леоніда Глібова та Панаса Мирного.

Окремо варто нагадати: цей вислів, його значення та походження входять до переліку фразеологізмів, які трапляються на НМТ. Тож для старшокласників це не просто цікавинка, а цілком практичне знання. Мова взагалі вміє влучно «підловити» людську поведінку одним коротким висловом. «Гнути кирпу» — саме про той момент, коли впевненість непомітно переходить у пихатість. Тож ніс краще тримати високо, а кирпу — не гнути.