Волинський прикордонник після трьох ротацій на сході став водієм на кордоні з Білоруссю

Сергій Софронюк долучився до місцевого добровольчого формування територіальної громади в перші дні повномасштабної війни, а згодом був мобілізований до бойового підрозділу прикордонників. У складі прикордонної комендатури швидкого реагування він пройшов три ротації на сході України.

Географія його бойових завдань охопила кілька напрямків: перша ротація пройшла під Авдіївкою, друга — поблизу Новомихайлівки на Донеччині, третя — в районі Сотницький Козачок на Харківщині. За словами прикордонника, він займався розвідкою у складі мінометної застави, коригував вогонь, працював із мінометом, а також копав, підносив міни та забезпечував логістику. «Радий, що ніхто з його побратимів не загинув, хоча були й поранені», — зазначає боєць.

Останні майже півтора року Сергій Софронюк служить водієм на одній із застав на українсько-білоруському кордоні. У складі групи моніторингу обстановки військовослужбовець із позивним «Комерсант» об’їжджає територію, патрулює визначені ділянки та спілкується з місцевими жителями. «Завжди любив авто. Змалечку приглядався, як кермує батько, мені подобалося їздити, — каже боєць. — Розвожу прикордонні наряди, патрулюю кордон, щоб не допустити його порушення, зокрема диверсійно-розвідувальними групами».

Водій наголошує, що на цій ділянці кордону потрібна особлива акуратність і уважність, адже вся територія з українського боку замінована. Це додає до звичайних обов’язків водія ще й постійний ризик, пов’язаний із безпекою пересування.

Історія Сергія Софронюка показує, як військовослужбовці після інтенсивних бойових ротацій повертаються до виконання завдань на інших напрямках, зокрема на північному кордоні. Їхній досвід та уважність залишаються важливими для стримування потенційних загроз і забезпечення безпеки прикордоння.