На Чернігівщині попрощалися з п'ятьма захисниками: історії загиблих

У Куликівській, Бобровицькій, Корюківській, Семенівській громадах та в Чернігові 30 липня відбулися прощання зі Станіславом Басацьким, Євгенієм Столяренком, Ігорем Міхеєвим, Сергієм Артюхом та Сергієм Гаганом. Кожен із них мав свій шлях до війська — від підписання контракту до мобілізації вже під час повномасштабної війни.

Наймолодшому з полеглих, Станіславу Басацькому, було лише 19 років. Він народився у селі Вересоч, закінчив місцеву школу, а після — Національну академію сухопутних військ, де отримав звання молодшого сержанта. Служив головним сержантом механізованого взводу 158-ї окремої механізованої бригади. Воював на Сумщині, де й загинув 16 липня 2025 року поблизу Андріївки. У громаді згадують його як спокійного, доброзичливого юнака, який любив футбол і вмів дружити.

Євгеній Столяренко родом із Київщини, працював столярем, а згодом — складальником металопластикових конструкцій. Понад 20 років пропрацював на одному підприємстві, останнім часом був комірником у дистриб'юторській компанії. Мобілізували його 1 серпня 2025 року. Загинув солдат 15 липня 2026 року на Донеччині. У нього залишилися дружина, двоє синів, мати, брат і сестра. Поховали воїна в селі Макарівка.

Ігор Міхеєв із Корюківщини підписав контракт із ЗСУ у липні 2022 року. До цього встиг закінчити ліцей та училище лісового господарства. Загинув 5 грудня 2024 року під Новотроїцьким на Донеччині. Сергій Артюх, житель Семенівки, був мобілізований у грудні 2024 року, служив прикордонником. Загинув 27 липня 2026 року, захищаючи державний кордон на Чернігівщині.

Найдовше чекали звістки рідні Сергія Гагана. Чернігівець, який працював наладчиком обладнання, а згодом охоронцем, пішов до війська з початку повномасштабного вторгнення. Воював на Донеччині, де й загинув. Понад два роки вважався безвісти зниклим — лише нещодавно ДНК-експертиза підтвердила його смерть. Поховали воїна в Чернігові. У нього залишилися дружина та донька.