Кравченко назвав мету операції «Карфаген» і подав у відставку

Генеральний прокурор Руслан Кравченко у відеозверненні розповів, якою, за його версією, була мета операції «Карфаген». За його словами, вона стосувалася не лише його особисто, а й мала забезпечити доступ до кримінальних проваджень щодо керівників та працівників Національного антикорупційного бюро України і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а також пов'язаних із ними осіб.

Кравченко стверджує, що під час обшуків в Офісі генерального прокурора представники НАБУ і САП отримали доступ до захищених матеріалів кримінальних проваджень. Частину документів та електронних даних, за його словами, могли скопіювати або вилучити. Він наголосив, що Офіс генпрокурора здійснює процесуальне керівництво у десятках проваджень щодо можливих правопорушень працівників НАБУ та САП, згадавши про понад сто допитаних осіб і значний масив негласних слідчих розшукових дій.

Ще однією метою операції генпрокурор назвав власне усунення з посади та припинення ухвалення ним процесуальних рішень. За його твердженням, «Карфаген» мав зупинити роботу прокуратури у справах, пов'язаних із антикорупційними органами.

Кравченко також повідомив, що на підставі зібраних матеріалів підписав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. Йдеться про можливе підроблення офіційних документів, неправомірну вигоду та фіктивне усиновлення. Окремо він заявив про підозру щодо особи, близької до керівника САП Олександра Клименка, — про можливий вплив на суддів Вищого антикорупційного суду, неправомірну вигоду та сприяння в ухиленні від мобілізації.

Водночас генпрокурор заявив, що подав у відставку. Він назвав це рішення політичним і зазначив, що не відмовляється від своїх оцінок подій навколо операції «Карфаген».

Для людей ця історія важлива насамперед тим, наскільки незалежно працюють антикорупційні органи та прокуратура, коли їхні керівники обмінюються взаємними звинуваченнями. Публічна суперечка між НАБУ, САП і Офісом генпрокурора створює ризик, що розслідування резонансних справ гальмуватимуться, а суспільство втрачатиме довіру до інституцій, які мають ці справи вести. Відставка генпрокурора додає невизначеності: поки не призначено наступника, процесуальні рішення у цих провадженнях залишаються під питанням. Далі багато залежатиме від того, як швидко буде визначено нове керівництво прокуратури і чи продовжать сторони публічно оприлюднювати взаємні звинувачення.