Загибель командира гармати Романа Довгалюка: історія захисника з Тернопільщини

Уродженець села Мишковичі на Тернопільщині, Роман Довгалюк, народився 14 квітня 1986 року. Після школи він здобув освіту у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії імені Тараса Шевченка на факультеті фізичного виховання та спорту. Його мати, пані Христина, згадує, що син з дитинства вирізнявся цілеспрямованістю та наполегливістю, вмів знаходити підхід до людей і завжди прагнув досягати поставлених цілей.

До війська Роман приєднався у 2020 році, підписавши контракт із 44-ю бригадою. До того він вів насичене творче життя: відкрив тату-салон, виступав як артист вогняного шоу, брав участь у співочих конкурсах, створив байкерський клуб. З початком російсько-української війни у 2014 році він активно волонтерив, а згодом вирішив, що його черга стати на захист країни.

Службу Роман розпочинав на передовій поблизу Волновахи. Під час повномасштабного вторгнення він пройшов навчання на базі НАТО в Ризі, де опанував роботу з гарматами M777. Далі були бої на Київщині, Житомирщині, під Куп'янськом, Бахмутом та на Запорізькому напрямку. Як командир гармати, він завжди дбав про побратимів і переймався за їхню безпеку.

У лютому 2024 року Роман дістав поранення в ногу, лікувався та реабілітувався вдома. 18 липня повернувся на фронт, де його підрозділ уже брав участь у боях на Курщині. 12 серпня 2024 року він загинув у районі села Стецьківка на Сумщині під час атаки ворожих дронів, коли разом із побратимами віз полонених росіян. Захисника поховали на Пантеоні Героїв на Микулинецькому кладовищі, а посмертно йому присвоїли звання «Почесний громадянин міста Тернополя».

Роман Довгалюк був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «За військову службу Україні». Його мати продовжує справу сина: займається волонтерством, супроводжує загиблих бійців, упорядковує могили військових і продає власні картини на аукціонах, аби допомагати захисникам. У Романа залишилися мати, батько, донька Софія та двоє братів.