Вакалівщина: чому евакуація з прикордоння стала питанням виживання

Село Вакалівщина Сумського району лежить приблизно за 20 кілометрів від кордону з Росією та близько 12 кілометрів від окупованої Юнаківки. За словами поліцейських, населений пункт перебуває під постійними атаками з різних видів озброєння, а на вулиці, де мешкало подружжя, не залишилося жодного вцілілого будинку. Саме тому речі довелося вантажити в машину дуже швидко.

Евакуйована Оксана Лук'янихіна розповіла, що вивезла пса, чотирьох котів і найнеобхідніші речі. За її словами, обстріли останнім часом посилилися, а керовані авіабомби летять по три-чотири рази на добу. «І скільки там ФПВ-шок, дронів літають, збивають там і влучання, там всі дома буквально попалили буквально за місяць, місяць оцей от», — каже жінка. Вона згадує, що одного разу вночі поряд згорів один будинок і був зруйнований інший, а саме подружжя ночувало там же.

За словами Оксани Лук'янихіної, останні три роки родина жила в напівзруйнованій оселі. У 2024 році неподалік влучила ракета, зруйнувавши десять будинків, а приблизно тиждень тому в їхній дім поцілили чотири керовані авіабомби — обвалився дах і вилетіли всі вікна. Виїхати раніше подружжя не наважувалося, сподіваючись на покращення безпекової ситуації. «Ми ж думали, що все-таки буде якась ситуація така, що почне до миру йти все. Ну, а воно получається, що вообще хуже, хуже, ніяк, ніяк…» — пояснює вона.

Тепер родина планує жити в Сумах, у квартирі своїх дітей, які виїхали за кордон. Багатоповерхівка була пошкоджена влітку внаслідок удару КАБа, тож поки доведеться жити з вікнами, забитими фанерою. Собаку в квартирі тримати не можна, тому подружжя домовилося зі знайомими у Веретинівці, де є приватний будинок — там тварина виросла раніше. Коти залишаться з господарями в квартирі.

Попри вимушений переїзд, подружжя не втрачає надії повернутися: «Душа і серце там. Місто є місто, а там все-таки і животних можна держать, і все, і город, і все господарство». За їхніми словами, після від'їзду у Вакалівщині на все село залишилася жити лише одна літня жінка, яка категорично відмовляється виїжджати.

За даними поліцейської спецпідрозділу Олени Ставицької, за останні три місяці найбільше запитів на евакуацію надходило від жителів Великописарівської громади. Також підрозділ вивозив людей із прикордонних Краснопільської, Білопільської та Ворожбянської громад. Із самої Вакалівщини звернень довгий час не було: «З Вакалівщини були заявки забирати? – Ні, останнім часом не було в нас заявок. Була заявка – на минулому тижні ми забирали пораненого та вбиту забирали із Битиці, а з Вакалівщини не було».

Ця історія — не лише про одну родину. Вона показує, як у прикордонних селах поступово звужується простір для безпечного життя: руйнується житло, зникає інфраструктура, залишаються одиниці, які не мають куди або не хочуть виїжджати. Для громад це означає подальше спустошення, а для держави — потребу в послідовній евакуації, соціальній підтримці переселенців і відновленні там, де це можливо.