Польський депутат розбив молотком пам'ятник воїнам УПА: що це означає

Інцидент стався в Грубешівському повіті Люблінського воєводства. Голова партії «Конфедерація польської корони» Гжегож Браун опублікував у Facebook відео, на якому збиває молотком викарбувані на пам'ятнику імена українців. У дописі він назвав споруду «самовільною» і заявив, що її слід було знести одразу після виявлення, а згодом демонтувати спецтехнікою після документування «злочину виправдання нацизму та бандеризму». На його думку, цим мала займатися поліція від моменту встановлення пам'ятника.

За даними з відкритих джерел, у нинішньому вигляді пам'ятник постав у 2019 році, а перший було встановлено ще в 1990-х. Місце обрали не випадково: саме тут поховані воїни УПА, які загинули в лютому 1946 року в бою з НКВС. Тобто йдеться не просто про символічний знак, а про могилу з реальним похованням — і саме тому реакція Києва стосується не лише політичного жесту, а й захисту місця пам'яті.

Міністерство закордонних справ України закликало польську владу дати належну правову оцінку діям політика та відновити могилу. У відомстві заявили: «Політичні маргінали в Польщі не придумали нічого кращого, ніж воювати з могилами... У час, коли йде реальна війна, яка становить екзистенційну загрозу і для України, і для Польщі». Поведінку Брауна в Києві назвали ганебною та аморальною, що не може викликати нічого, крім сорому і засудження у будь-якої нормальної людини. Окремо МЗС наголосило, що Україна послідовно виступає за однаковий принцип захисту українських місць пам'яті в Польщі та польських в Україні, і додало: «Ніхто не має права перетворювати пам'ять і пошану до померлих на циркову виставу для досягнення своїх політичних цілей».

Постать Брауна варто розглядати в ширшому контексті. Він був серед ініціаторів блокування українсько-польського кордону, неодноразово виступав проти перебування українських біженців у Польщі, а в січні 2022 року виявився єдиним депутатом Сейму, який не підтримав резолюцію із закликом до ЄС і НАТО допомогти Україні у війні, розв'язаній Росією. У липні 2025 року він заперечував існування газових камер в Аушвіці-Біркенау. Ще у 2023-му під час урочистостей у Сеймі загасив вогнегасником ханукальну менору, після чого Європарламент зняв з нього імунітет на прохання прокуратури. 3 липня 2025 року польська прокуратура оголосила йому обвинувачення в семи злочинах, а в квітні того ж року він намагався здійснити «громадянське затримання» гінекологині в лікарні в Олесниці та зірвав прапор України в Білій Підляській.

Для України цей випадок важливий із двох причин. По-перше, він перевіряє, наскільки польська держава готова реагувати на акти вандалізму щодо місць поховань, незалежно від політичної риторики їхніх авторів. По-друге, він вписується в ширшу чутливу тему історичної пам'яті, яка роками залишається точкою напруги між Києвом і Варшавою — попри спільний безпековий інтерес перед лицем російської агресії. Показово, що українська сторона говорить не про помсту чи симетричні дії, а про однакові правила захисту пам'яті в обох країнах.

Підсумок: сам інцидент є дією однієї маргінальної політичної сили, але його наслідки залежатимуть від реакції польських правоохоронців і суду. Якщо оцінка буде швидкою і правовою, це підтвердить, що пам'ять про померлих у Польщі захищають незалежно від політичної кон'юнктури. Якщо ж справа загубиться — напруга між суспільствами зростатиме саме там, де обом країнам потрібна довіра.