Ексголову Касаційного господарського суду підозрюють у відмиванні 26 млн грн

Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура оголосили про підозру колишньому очільнику Касаційного господарського суду. Разом із ним у справі про відмивання майна фігурують його колишня підлегла та її мати. Офіційно імені посадовця НАБУ не розкриває, але Центр протидії корупції називає його — Богдан Львов.

За даними слідства, упродовж 2021–2022 років суддя придбав активи на 26 мільйонів гривень: житловий будинок із ділянкою, дві квартири та чотири земельні наділи. Аби приховати реальне походження грошей, він залучив свою секретарку, і все майно записували на її матір. Така схема, якщо провина буде доведена, є класичним прикладом номінального володіння — коли титул оформлюють на третю особу, щоб уникнути декларування та контролю.

Для судової системи ця історія має ширший контекст. Ще восени 2022 року журналісти-розслідувачі оприлюднили матеріал про російський паспорт Львова: нібито він подавав заяву на його отримання ще 1999 року, а в жовтні 2012-го отримав новий документ громадянина РФ у зв'язку з досягненням 45 років. Сам Львов 16 вересня 2022 року заперечував наявність російського паспорта, проте на час слідства його позбавили допуску до державної таємниці. Уже 3 жовтня СБУ підтвердила факт наявності документа, і Верховний суд виключив його зі свого складу. Утім, у січні суд поновив його на посаді.

Окремий епізод — нерухомість родини в Москві. 21 вересня 2022 року НАБУ почало розслідування через те, що суддя не задекларував квартиру на Ленінградському шосе, орієнтовною вартістю 11 мільйонів гривень. Із 2012 року вона оформлена навпіл на тещу та дружину Львова, але в жодній декларації ця власність не згадувалася. У червні 2024 року суд скасував поновлення Львова на посаді судді Верховного суду та виплату зарплати за час вимушеного прогулу.

Що це означає для людей і країни. По-перше, справа показує, наскільки тісно антикорупційні органи намагаються працювати навіть із фігурами найвищого судового рівня — і наскільки довгим є шлях від журналістського розслідування до підозри. По-друге, вона оголює вразливість системи декларування: майно, записане на родичів чи підлеглих, роками залишається поза увагою, поки ним не зацікавляться журналісти й детективи. По-третє, для звичайного громадянина важливий сигнал — суддівський імунітет не є абсолютним, але й покарання не настає автоматично: долю вирішує суд.

Підсумок: підозра ексголові Касаційного господарського суду — це не лише історія про конкретні 26 мільйонів гривень. Це тест на те, чи здатна Україна доводити такі справи до кінця і чи зміниться практика, за якої сумнівні активи десятиліттями оформлюють на чужих людей.