Олешки на Генасамблеї ООН: Україна вимагає гуманітарного коридору

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга повідомив, що тему гуманітарної катастрофи в окупованих Олешках на Херсонщині буде піднято на сегменті високого рівня Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. За його словами, Україна вже системно порушує це питання на міжнародних майданчиках, зокрема в Раді Безпеки ООН та Постійній раді ОБСЄ.

Про свої плани міністр написав на сторінці у Facebook. Він зазначив, що дипломати отримали чіткі доручення мобілізувати тиск на Росію, аби домогтися створення гуманітарного коридору, доставки продовольства й медикаментів та евакуації цивільних. Окремо Сибіга планує обговорити ситуацію з президенткою Міжнародного комітету Червоного Хреста Мір'яною Сполярич.

Масштаб проблеми міністр описав у цифрах: до повномасштабного вторгнення в Олешках мешкало близько 24 тисяч людей, нині залишаються приблизно 2 тисячі, серед них близько 50 дітей. У місті немає електро- і газопостачання, а протягом останнього місяця повністю заблоковано доставку продовольства, ліків та інших предметів першої необхідності.

Окремим виміром російського терору Сибіга назвав атаки на мирних жителів: за його словами, російські FPV-дрони переслідують і атакують цивільних, через що навіть спроба вийти з дому стає смертельно ризикованою.

Попри блокаду, можливості для порятунку людей існують. Україна домагається організованої евакуації, долучитися готовий Міжнародний комітет Червоного Хреста, гуманітарні організації заявляють про готовність доставляти допомогу, а волонтери ризикують життям, аби привезти людям їжу та воду. Водночас російська сторона досі не забезпечила гуманітарним місіям доступу й можливості вивезти людей. Зокрема, 1 вересня під час однієї з волонтерських місій, за наявною інформацією, було уражено чотири автомобілі.

Що це означає. Винесення теми Олешок на рівень Генасамблеї ООН — це спроба перевести локальну блокаду в площину міжнародного тиску, де йдеться не лише про декларації, а про конкретні механізми: коридор, доступ місій, евакуацію. Для людей, які залишаються в місті без світла, газу й запасів, швидкість цих дипломатичних кроків має цілком практичне значення. Водночас без згоди російської сторони будь-які домовленості на міжнародних майданчиках залишаються лише рамкою, яку ще належить наповнити реальними діями.