Обстріл Ізюма: редакція «Обріїв Ізюмщини» втратила приміщення, але не припиняє роботу

Вибух стався приблизно за десять метрів від будівлі редакції. У той момент у ній перебували дві працівниці — вони вичитували матеріали й готували черговий номер газети до друку. За словами команди видання, жінки вчасно впали на підлогу, і саме це, ймовірно, допомогло їм уникнути травм. Вибухова хвиля вибила двері та вікна. Ніхто з працівників не постраждав, однак приміщення зазнало значних руйнувань і тепер не придатне для повноцінної роботи.

Редакція вже перейшла на дистанційний формат, але випуск газети не зупиняє — вона й надалі виходитиме друком. Головний редактор Костянтин Григоренко сформулював позицію колективу так: «Знищити будівлю можна. Вибити вікна й двері можна. Пошкодити редакцію можна. Але зупинити українську журналістику — ні. Медіа "Обрії Ізюмщини" залишаються з Ізюмщиною. Працюємо. Пишемо. Видаємо газету. І будемо робити це доти, доки матимемо таку можливість. Бо Ізюм — це Україна. Слово — наша зброя, правда — наша сила».

Це не перше руйнування офісу: у лютому 2025 року приміщення вже постраждало від вибуху балістичної ракети, і тоді його відновлювали практично з нуля. Історія «Обріїв Ізюмщини» вписується в ширшу картину: обстріли росіян регулярно завдають шкоди локальним редакціям. Для прикладу, 23 липня через обстріл були пошкоджені дах, стеля, меблі та комп’ютерна техніка в редакції газети «Білопільщина» на Сумщині.

Для громад на прифронтових і деокупованих територіях місцеве медіа — це не лише про новини. Це канал перевіреної інформації, майданчик для місцевих голосів і один із небагатьох способів зберегти зв'язок між людьми, які залишилися вдома, і тими, хто виїхав. Коли редакція втрачає приміщення, страждає не «офіс», а щоденна робота: випуск номера, доступ до архівів, можливість працювати з людьми на місці. Дистанційний формат дозволяє не зупинити випуск, але він не замінює повноцінної редакції — і це додаткове навантаження на невеликий колектив.

Удар по редакції — це також удар по спроможності громади отримувати власну, а не чужу картину подій. Тому здатність «Обріїв Ізюмщини» видавати газету попри втрату офісу має цілком практичний вимір: поки виходить номер, у читачів залишається місцеве джерело інформації, а в журналістів — робота й зв'язок із читачем.

Поки що редакція працює віддалено й продовжує випуск газети. Питання відновлення приміщення залишається відкритим — як і безпека самих журналістів, які працюють у зоні постійних обстрілів.