Чому нестача грошей у тилу може виявитися небезпечнішою за фронт

Українська економіка втрачає власну спроможність: удари по виробництву та логістиці руйнують господарство, а отже, податкові надходження скорочуються. За таких умов зовнішня підтримка залишається критичною. Європейські партнери фінансують фронт без додаткових умов, тоді як кошти на тил виділяють лише за умови виконання Україною взятих на себе зобов'язань щодо реформ.

Саме тут і виникає проблема: ці зобов'язання систематично не виконуються. Відповідальність за це, на думку автора, розподіляється між трьома інституціями — парламентом, який ухвалює рішення безпосередньо, урядом, який погано з ним співпрацює, та президентом, який зосередив надмірну владу, тож тепер усе залежить від нього.

Наслідок непроведених реформ — брак грошей. Найболючіше його відчують пенсіонери, освіта, культура та інші сфери, що фінансуються за залишковим принципом. Натомість державні телевізійні програми, які розповідають про благополуччя, навряд чи відчують нестачу. Так фізичне виснаження тилу, особливо соціально незахищених верств, додається до морального виснаження через розбіжність між показаною картинкою та реальністю.

Із цього випливає головний висновок: тил може виявитися слабшим за фронт. На передовій можливі успіхи, але водночас тил здатен сипатися. Автор називає це попередженням, яке має на меті допомогти уникнути халепи, і зазначає, що країна заходить у шторм. Вихід, на його думку, — не йти назустріч бурі, а обрати спокійніший шлях: швидко надолужити борги з реформ.