Як Кремль привчає росіян жити з війною: від сирен до «каші з димком»

У серпні в московському ресторані загинув генерал-лейтенант Єрусалимов, якому Путін лише рік тому присвоїв звання. Вибух прогримів за два кілометри від Червоної площі, але пропаганда швидко перевела увагу на інші теми. Це вже не перший випадок: раніше підривали начальника військ РХБЗ Кирилова, заступника начальника Головного оперативного управління Генштабу Москалика, а на початку року постраждав куратор «Вагнера» Алєкєєв.

Однак саме цей епізод виявився показовим. Якщо раніше про подібні замахи говорили виключно через «український слід», то тепер про генерала швидко забули. Натомість телебачення заповнили сюжети про нібито розкритих ФСБ диверсантів: одного з них звинуватили у виробництві дронів у квартирі в Криму, інших — у планах замінити вивіску «Симферополь» на «Сімферополь». Це класична схема «консервного заводу» — заздалегідь підготовлених матеріалів, які запускають у потрібний момент.

Схожа ситуація з трагедією під Геленджиком, де після удару дрона по пляжу загинуло семеро людей. Федеральні канали про це майже не згадували, а влада Анапи обмежилася дрібними оголошеннями про розташування укриттів. Місцеві керівники відкрито визнають: сирени не вмикають, «щоб не нервувати людей». Очільник Башкортостану Хабіров пояснив це зростанням тривожності населення, яке навіть почало більше вживати антидепресанти. Влада, схоже, боїться не стільки дронів, скільки звуку сирени, який змушує людей відчувати небезпеку фізично.

Найяскравіше нова «нормальність» видно в репортажах з окупованого Криму. Телеканал «Россия 1» показує, як люди без світла варять макарони про запас, гріють воду в термосах і заряджають телефони в готелях за «символічну плату». Польова кухня привозить «кашу з димком», а діти запевняють, що «головне, що життя гарне». Місцеві священники закликають терпіти, бо «бог дає по силах наших». Усе це подається не як деградація безпеки, а як курортна пригода.

Така стратегія переноситься з Криму на всю Росію. Кремль уже не може приховати війну, але може навчити людей жити так, ніби її немає. Замість вимог завершити війну росіянам пропонують ковтати антидепресанти й дивитися «позитивні» сюжети. Проте це лише відтерміновує неминуче: сирени лунатимуть дедалі частіше, і жодна монтажна піна їх не заглушить.