«Викуп з полону» за 1,2 млн грн: апеляційний суд посилив вирок шахраю до 8 років

Історія, яка дійшла до апеляційної інстанції, починалася з довіри. Чоловік, який знав жінку з дитинства і товаришував з її чоловіком, дізнався, що вона отримує виплати за зниклого захисника. Сам він був військовим і вигадав версію: її чоловік живий, перебуває в російському полоні, а серед впливових посадовців СБУ у нього є знайомі, які за винагороду можуть організувати викуп і повернення додому.

Гроші він просив фактично на все — на викуп, перемовини з росіянами, обмін, перевезення, лікування, проживання та харчування. Зв'язок тримав через дзвінки з власного мобільного та месенджери, а у Viber писав від імені вигаданого посадовця СБУ. Жінці він наказував нікому не розповідати про «обмін» і не звертатися до правоохоронців, а також переконував не вірити можливому повідомленню про загибель чоловіка за результатами ДНК-експертизи.

За трохи більш ніж п'ять місяців жінка зробила 65 переказів через Приват24 на картки, які чоловік переважно відкрив на своє ім'я в різних банках. Найчастіше йшлося про суми по 25 тис. грн, найбільший переказ перевищив 30 тис. грн, найменший становив 105 грн. Загалом вона передала 1 млн 196 тис. 143 грн. Зупинитися вдалося лише після того, як жінка звернулася до Служби безпеки України; сама вона каже, що інакше продовжувала б платити.

У суді чоловік визнав провину і розповів, що витрачав гроші на наркотики та азартні ігри. Суд у Кривому Розі призначив йому 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, проте таке рішення не задовольнило нікого: жінка вимагала 12 років і наполягала на нещирості каяття, а захист просив 5 років умовно, посилаючись на двох малолітніх дітей, батька з інвалідністю та готовність відшкодувати збитки. Позов на понад мільйон гривень обвинувачений визнав повністю, хоча за весь час повернув жінці лише 14 тис. грн.

У липні 2025 року колегія суддів Дніпровського апеляційного суду частково стала на бік потерпілої. Судді зауважили, що місцева інстанція не врахувала ні розміру завданих збитків, ні мізерності відшкодування, не повірили у щире каяття та назвали цинізмом використання чужого горя. Вирок переглянули — тепер це 8 років в'язниці з конфіскацією майна. Інформації про оскарження рішення у Верховному Суді на момент підготовки матеріалу не було.

Для родин зниклих і полонених захисників ця справа — не просто кримінальний епізод. Вона показує, як шахраї використовують найболючіше: невизначеність, відсутність офіційного підтвердження і брак інформації про долю близької людини. Єдиний офіційний шлях у таких випадках — звернення до СБУ, уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та інших державних органів, а не домовленості з приватними «посередниками». Посилений вирок апеляції надсилає сигнал: торгівля надією на повернення рідних коштуватиме дорого.