Навіщо Кремлю припиняти війну до кінця 2026 року

На початку 2026 року для Кремля стало очевидним, що подальше затягування війни на виснаження втрачає сенс. Стратегія, яка мала підірвати здатність України до опору, натомість прискорила негативні процеси всередині самої Росії — у військовій, фінансово-економічній та соціально-політичній сферах. Це змусило російське керівництво переглянути підходи.

Ключовими причинами такого розвороту стали дві обставини. По-перше, Кремлю не вдалося ізолювати Україну на міжнародній арені — фінансова та військово-технічна допомога продовжувала надходити, що зберігало здатність Києва до спротиву. По-друге, Китай, головний стратегічний союзник Москви, відмовився від глибшого залучення у війну, обмежившись підтримкою, яка не потребує значних витрат.

У відповідь Кремль спробував перейти до стратегії «одного рішучого удару». Її складовими стали Слов'янсько-Краматорська наступальна операція та інтенсифікація далекобійних ударів по українській інфраструктурі. Для цього Росія задіяла щонайменше п'ять загальновійськових армій — більше, ніж у лютому 2022 року. Однак наступ сповільнився, а ракетні удари, попри зростання інтенсивності, не дали швидкого результату.

Тепер Москва опинилася перед вибором: або перейти до «природно затухаючої війни», або спробувати ще раз. Судячи з останніх дій, обрано другий варіант. Ознаки підготовки включають кадрові перестановки у військовому керівництві, подальшу мобілізацію економіки, посилення репресій проти опозиції та спроби заблокувати міжнародну допомогу Україні. Восени-взимку можливий новий «стратегічний кидок», але його успіх залежатиме від здатності України зберегти обороноздатність.

Підсумок: Росія усвідомила, що війна на виснаження веде її до власного колапсу, тому намагатиметься форсувати події. Однак попередні невдачі свідчать: навіть максимальна мобілізація ресурсів не гарантує швидкої перемоги.