У Ризі українці подякували латвійському народові: що стоїть за акцією

Захід розпочався з хвилини мовчання за захисниками України, які загинули у війні проти російських загарбників. Далі учасники помолилися за Україну та Латвію і виконали державний гімн Латвії. Люди прийшли з квітами та прапорами України, багато хто — із соняшниками, а чоловіки були вбрані у вишиванки.

«Це дуже особливий день, коли українці з усієї Латвії збираються разом, щоб сказати дякую латвійському народові за підтримку», — зазначила голова організаційного комітету Дня вдячності Тетяна Соловйова.

Під час ініціативи «Від серця до серця» вручили перші сертифікати вдячності тим, хто підтримує Україну, після чого пролунала титульна пісня фестивалю — Paldies, Latvija. Представники громади підготували довгий плакат із гаслом «Від серця до серця: дякуємо, Латвіє!» латиською мовою. Біля Пам'ятника Свободи у суботу працював Пункт вдячності, де можна було отримати сертифікат, наліпку Paldies, Latvija! і за потреби скористатися допомогою волонтерів у написанні особистого тексту подяки латиською.

Для самої громади важливо, що вдячність переходить із публічної площини в персональну: до 17 листопада українці вручатимуть сертифікати людям та організаціям по всій Латвії, які допомагали або досі допомагають Україні. Це означає, що підтримка, яку українці отримують у Латвії, отримує конкретні адреси — від волонтерів і сусідів до установ, які приймали людей або збирали допомогу.

Історія Дня вдячності почалася у 2023 році: тоді на Загальнолатвійському святі пісні 14 тисяч латвійських хористів виконали Державний гімн України на знак підтримки українського народу. У відповідь українці, які опинилися в Латвії, вирішили подякувати, об'єднавшись і разом заспівавши гімн Латвії. Організатори, група «Спів-і-Праця», наголошують, що це не політична кампанія і не комерційний проєкт, а добровільна громадська ініціатива, яка не має фінансування та зовнішньої координації.

Такий формат показує, як громадські ініціативи можуть працювати надовго без інституційної підтримки: вони тримаються на пам'яті про отримане добро і на готовності людей витрачати на це свій час. Для українців за кордоном це також спосіб не лише подякувати, а й нагадувати про війну та про те, наскільки важливою є допомога партнерів.