Ветеран Тарас Левкович із Львівщини повінчався з дружиною Вікторією

Обітниці Тарас і Вікторія склали у Церкві святого Архистратига Михаїла в селі Нижня Стинава на Львівщині — на батьківщині нареченої. Про це повідомила пресслужба Першого медичного об'єднання Львова.

Історія пари почалася зі знайомства через TikTok, коли Тарас служив у спецпідрозділі Національної поліції «КОРД Стрілецький». У серпні 2025 року він зазнав мінно-вибухового поранення і втратив обидві ноги. За словами ветерана, саме підтримка коханої стала для нього головною мотивацією боротися за життя.

Лікування та протезування Тарас проходив у центрі «Unbroken». Там же, під час реабілітації, 29 жовтня 2025 року — через рік після початку стосунків — він зробив Вікторії пропозицію. У лютому 2026 року пара офіційно зареєструвала шлюб, а тепер вирішила закріпити союз і перед Богом.

За словами молодят, обітниці перед людьми для них було недостатньо — важливо було скласти їх і перед Богом. «Ми дуже хотіли повінчатися, бо для нас це дуже важливо. Насправді все так душевно, що аж мурашки по шкірі. Ми дуже тішимося, що ми дали обіцянки перед Богом бути поруч завжди і підтримувати одне одного, як-то кажуть, бути до смерті разом», — розповіла Вікторія Левкович.

Історія Тараса та Вікторії — це не лише про весілля. Вона показує, як ветерани після тяжких поранень повертаються до повноцінного життя, і яку роль у цьому відіграють близькі люди та система реабілітації. Поки держава та медичні заклади забезпечують лікування й протезування, саме родина часто стає тим середовищем, де відновлення набуває сенсу. Для тисяч українських військових, які проходять подібний шлях, такі приклади — свідчення того, що життя після поранення не закінчується, а може набути нової якості.

Підсумок: історія Тараса Левковича та Вікторії — це історія про стійкість, підтримку та вибір бути разом попри найважчі обставини. Їхнє вінчання на Львівщині стало символічним завершенням одного етапу і початком іншого — спільного життя, в якому вже є місце і для болю, і для радості.