Підозра директору НАБУ: що стоїть за конфліктом ГПУ та антикорупційних органів

Публікація з'явилася в соцмережах генерального прокурора. Документ налічує понад 30 сторінок, і в ньому викладено обставини, які сторона обвинувачення вважає підставою для кримінального провадження щодо очільника Національного антикорупційного бюро. За версією Кравченка, у 2008 році Кривонос міг вдатися до підроблення офіційних документів. Ідеться про можливе правопорушення за частинами 2 та 3 статті 358 Кримінального кодексу України.

Ця історія — не окремий епізод, а продовження тривалого конфлікту між Генеральною прокуратурою та керівництвом антикорупційних органів. Раніше Кравченко повідомив, що підписав підозру Кривоносу, і пов'язав провадження з операцією «Карфаген». За його словами, під час цієї операції НАБУ та САП нібито отримали доступ до матеріалів кримінальних проваджень щодо власних працівників.

На тлі загострення президент Володимир Зеленський звернувся до Верховної Ради з проханням невідкладно розглянути питання про звільнення Кравченка з посади генерального прокурора. Сам Кравченко 14 вересня виїхав за межі України. Він підтвердив, що перебуває за кордоном, і пояснив це службовим відрядженням, у межах якого має провести зустрічі з міжнародними партнерами.

Для громадян ця ситуація важлива насамперед тим, наскільки вона впливає на довіру до антикорупційної інфраструктури. Коли керівник одного з ключових органів отримує підозру від генерального прокурора, а парламент одночасно може розглядати звільнення самого генпрокурора, постає питання про стабільність інституцій та їхню здатність працювати незалежно від політичної кон'юнктури. Водночас оприлюднення підозри не означає доведеності вини Кривоноса: остаточну оцінку висунутим звинуваченням має надати суд. Саме судова процедура, а не публічні заяви сторін, визначить, чи були підстави для таких звинувачень.

Подальший розвиток подій залежатиме від двох процесів — розгляду питання про звільнення генпрокурора у Верховній Раді та перебігу провадження щодо директора НАБУ. Від того, як інституції пройдуть цей етап, значною мірою залежатиме і внутрішня довіра до антикорупційної системи, і оцінка з боку міжнародних партнерів.