«Був відзначений за оборону України»: у Житомирі попрощалися з Андрієм Кравченком

Про втрату повідомила Житомирська міська рада. За її даними, Андрій Кравченко народився 28 серпня 1990 року в селищі Мирне Коростенського району на Житомирщині. Він навчався у школі №13 у Коростені, а згодом здобув фах електрозварника у професійно-технічному училищі №16.

Строкову службу в Збройних силах України чоловік проходив у 2008–2009 роках. Після демобілізації працював за цивільною професією, а потім переїхав до Житомира, де створив сім'ю. У 2014 році, коли на сході України почалася російська агресія, він повернувся до війська та брав участь у бойових діях на Донеччині й Луганщині. Отримані травми змусили його пройти тривале лікування, після чого він певний час жив цивільним життям.

У 2019 році Андрій Кравченко підписав контракт із 95-ю окремою десантно-штурмовою Поліською бригадою. У серпні 2021 року у складі свого підрозділу він брав участь у військовому параді в Києві з нагоди 30-ї річниці Незалежності України. Після початку повномасштабного вторгнення Росії продовжив службу: виконував завдання на Донецькому, Луганському, Харківському, Дніпропетровському та Сумському напрямках, а також брав участь в операції в Курській області. У 2025 році військовий зазнав важкого поранення, пройшов лікування й реабілітацію та повернувся до підрозділу.

«За роки військової служби, пов'язаної із захистом Батьківщини, Андрій Кравченко був відзначений державними та відомчими нагородами, зокрема відзнакою Президента України «За оборону України», нагрудним знаком «Учасник АТО», нагрудними знаками «Знак доблесті», «Знак пошани», відомчою відзнакою «Хрест пошани», медаллю «Учасник військового параду 2021 р.» та медаллю «За поранення», — ідеться в дописі міськради.

У загиблого залишилися дружина, діти, батько, брати та тітка. Для Житомирщини, звідки Андрій Кравченко родом і де він створив сім'ю, це ще одна втрата серед тих, хто пішов на фронт після 2014 року й повернувся туди після 2022-го. За кожною такою історією стоїть людина з цивільною професією, родиною й кількома етапами служби — від строкової до контракту та участі в найгарячіших напрямках. Війна триває, і такі прощання в громадах відбуваються регулярно, нагадуючи про ціну оборони для кожної окремої родини й для країни загалом.