«Заплати за сусіда»: як підтримка медіа про окупацію тримає голос ТОТ

Про це говорили під час дискусії «За залізною завісою: як пробитися через інформаційну ізоляцію до людей на ТОТ» на десятому ювілейному «Фестивалі думок», який організувала благодійна організація «СхідСОС». Вільне Радіо на заході представляла шеф-редакторка Анна Сердюк.

За її словами, коли людина в окупації вирішує чинити спротив, її демотивує відсутність підтримки ззовні. Тому в кожної редакції є мерч і донати, і всі вони просять аудиторію показати, що тема для неї важлива. Сердюк наголосила: такі внески ніколи не покриють роботу редакції, але вони дають змогу сказати донорам, що за медіа стоять десятки людей, які в нього вірять, і що без грантової допомоги неможливо бути їхнім голосом. «Якщо ви вважаєте, що голос окупації має звучати, заплатіть за них, заплатіть за цього сусіда, який не може заплатити українським медіа, які будуть писати про окупацію», — сказала вона, додавши, що переказ грошей в Україну може закінчитися погано.

Редакторка «Реальної Газети» Олена Фєтісова пояснила, як редакції показують, що серед мешканців ТОТ є не лише пасивні спостерігачі. За її словами, важливо детально описувати умови, у яких люди змушені жити: пропаганда присутня всюди — бюджетників женуть голосувати на виборах, школярам нав’язують «уроки традиційних цінностей», для Донбасу випустили нові підручники з краєзнавства, студентів виводять на флешмоби з російським прапором. Уникнути паспортизації теж неможливо, бо без російського паспорта дитину не приймуть до лікарні. «Потрібно далі пояснювати, що ти не можеш жити там, не взаємодіючи з цією окупаційною машиною», — зазначила Фєтісова.

Інший бік тиску — складність виїзду на підконтрольну територію: фільтрація російськими прикордонниками, ціни на оренду житла та ризики під час спроби повернутися. Фєтісова навела приклад матеріалу від 1 червня «Вибач, нічого особистого, я тебе здам» про ціну голосу в окупації — історію жінки про діалог зі знайомою, яка в «Фейсбуці» зібрала сотні тисяч охоплень. Сердюк додала, що текст спирався на вироки за спротив і показував, скільки всього людині доводиться робити, щоб виїхати.

Окремий виклик — донести інформацію до тих, хто перебуває у власній «інформаційній бульбашці». Фєтісова визнала, що не має відповіді, як змусити державу звернути увагу на цю тему, яка видається настільки табуйованою, що жоден політик не хоче її торкатися. За її словами, допомагає залученість аудиторії: навіть лайк, коментар чи поширення у «Тік-Тоці», «Ютубі» чи «Фейсбуці» підвищують матеріал в алгоритмах видачі й дають йому вирватися за межі звичного кола читачів.

Отже, підтримка медіа, які висвітлюють життя під окупацією, — це не лише про гроші на редакцію. Це спосіб підтвердити, що голос людей на ТОТ потрібен українському суспільству, і водночас — зробити цей голос чутнішим для тих, хто поки що не хоче його слухати.