Викрадені діти: як Росія стирає українську ідентичність

Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні у березні 2026 року оприлюднила висновки, згідно з якими депортація та примусове переміщення українських дітей, а також їхні насильницькі зникнення кваліфікуються як злочини проти людяності. За даними комісії, тисячі дітей були вивезені до Росії або переміщені на окуповані території.

Офіційний український реєстр Bring Kids Back UA фіксує понад 20 тисяч ймовірних випадків примусової депортації, тоді як дослідники Єльського університету оцінюють реальну кількість приблизно у 35 тисяч. Водночас близько 1,6 мільйона дітей залишаються на територіях під контролем Росії з 2014 року. Точну цифру встановити неможливо, оскільки російська сторона не надає повної інформації про переміщених дітей.

Міжнародне гуманітарне право дозволяє евакуацію дітей лише у виняткових випадках, із збереженням єдності сім'ї та направленням до нейтральних країн. Натомість, за даними досліджень, українських дітей відправляють у так звані табори, інтернати, передають під опіку чи на усиновлення в Росії. Їм змінюють імена, громадянство та юридичний статус, переконують, що Україна їх покинула. На окупованих територіях скасовано викладання українською, школи працюють за російською програмою, підліткам примусово видають російські паспорти.

Російська риторика використовує терміни «евакуація», «захист дітей», «оздоровчі табори», які створюють ілюзію турботи. Насправді ці заходи є елементами системи примусу, спрямованої на відрив дітей від родин та української ідентичності. Дітей також залучають до військово-патріотичних програм, які на окупованих територіях є обов'язковими.

У 2023 році Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна та Марії Львової-Білової за підозрою у незаконній депортації дітей. Однак це не дало практичного результату: Росія контролює інформацію про місцеперебування дітей, а міжнародні організації не мають доступу до окупованих територій. У березні 2026 року Державний департамент США оголосив про виділення 25 мільйонів доларів на програми пошуку, повернення та реабілітації українських дітей. Це фінансування може допомогти, але процес відновлення документів і повернення дітей триває місяцями.

Олександра Матвійчук, очільниця Нобелівського «Центру громадянських свобод», назвала головною перешкодою «брак уяви» у міжнародної спільноти: людям важко повірити, що держава може системно знищувати ідентичність дітей. Питання в тому, чи вдасться світу діяти достатньо швидко, доки змінені імена та роки примусової асиміляції не зробили шкоду незворотною.