Річки України обміліли до рекордних мінімумів: що це означає для людей і довкілля

Станом на середину вересня Укргідрометцентр зафіксував рівні води нижче за історичні мінімуми на окремих ділянках Дністра, Тиси, Західного Бугу та низки інших річок. Подекуди маловоддя дійшло до того, що русла пересихають. Втім, рекордне обміління не означає, що річка зникне найближчим часом: її стан залежить від співвідношення надходження води з приток, опадів і підземних джерел та втрат вологи.

Гідрологи розрізняють два показники — рівень води та її витрату. Перший описує висоту водної поверхні відносно прийнятої позначки, другий — обсяг води, що проходить через переріз русла за секунду. Як пояснює Геологічна служба США, цей обсяг залежить і від площі перерізу потоку, і від швидкості течії, тож за самою глибиною визначити силу потоку неможливо. «Історичний мінімум» — це найнижчий рівень за час спостережень на конкретному посту, і він не є універсальною межею: одна річка за рекордного обміління ще зберігає потік, інша на окремих ділянках уже суха.

Коли води стає критично мало, змінюється весь річковий організм. Частина русла оголюється, мілкі ділянки пересихають і відрізають глибші плеса одне від одного — риба опиняється в обмеженому просторі й не може вільно переміститися. У спеку додається проблема кисню: тепла вода утримує його менше, ніж холодна, а в стоячій воді його бракує особливо гостро, коли накопичується органіка, бо бактерії витрачають кисень під час її розкладання. За несприятливого поєднання умов риба може загинути ще до того, як водойма висохне. Саме русло за тривалого маловоддя сильніше заростає водною рослинністю, а уповільнення течії сприяє замуленню.

Повністю поверхнева течія може припинитися й без того, щоб вода зникла до останньої калюжі: якщо припливу не вистачає для суцільного потоку, вода залишається лише в окремих заглибленнях русла. Річка при цьому буває сухою на одній ділянці й проточною на іншій, тож нульовий стік на одному посту не означає, що зупинилася вся річка від витоку до гирла. Багато залежить від підземного живлення: навіть без дощу вода може надходити крізь дно та береги, підтримуючи потік між опадами. Коли рівень підземних вод падає, це надходження слабшає, а за певних умов напрямок обміну змінюється — вода з річки починає просочуватися в ґрунт. Отже, видиме обміління може бути пов'язане з виснаженням запасів далеко за межами самого русла.

В Україні вже зафіксовані обидва стани — стояча вода й сухі ділянки. У зведенні на середину вересня відсутність стоку зазначена, зокрема, на Раті, Лузі, Турії, Стоході та Прип'яті біля поста Люб'язь. Окремі ділянки Стугни на Київщині, Серебрянки на Черкащині й Мокрої Сури на Дніпропетровщині пересихають.

Повернення дощів може відновити течію, проте перша злива не завжди завершує посуху. Вода швидко стікає з поверхні в русло й піднімає рівень, але частина її проходить далі, не встигнувши поповнити підземні запаси. Для стійкішого відновлення потрібні опади, які просочуються в ґрунт і відновлюють живлення річки. Після затяжної посухи на це іноді йдуть місяці повторних дощів, тому навіть помітний підйом води після зливи може бути коротким: дощовий потік уже минув, а підземного живлення для підтримання течії ще бракує.

Отже, обміління річок — це не лише про пересохлі русла на карті. Це зміна умов для риби, якості води та звичного вигляду річок, які формують ландшафт і господарське життя цілих регіонів. Швидке повернення до норми залежить не від однієї зливи, а від того, чи встигнуть відновитися підземні запаси, які живлять річки навіть у посуху.