10 років терпіння: як волинянин перетворив пустку на горіховий сад

Колишній педагог не мав жодного досвіду в горіхівництві, коли вирішив засадити порожню ділянку площею приблизно 65 соток. Земля щороку простоювала, потребувала оранки та засіву, тож чоловік шукав альтернативу звичним сільськогосподарським культурам.

«Захотілося чогось нестандартного, щось цікаве. До того ж фундук — не малина: дозріло, дощ пішов, упало, не зібрали. Тут такої поспішності немає», — пояснює Устимчук. Горіхи можуть висіти на дереві, доки самі не впадуть, а збирати їх можна просто із землі.

Дружина Людмила спершу ставилася до ідеї скептично, але чоловік запропонував експеримент: посадити 40 кущів, а якщо нічого не вийде — це не стане великою втратою. Поступово плантація розрослася до сотні кущів, а нині налічує близько 500 рослин.

Устимчук наголошує: фундук — це довговічний проєкт, який за умови оновлення може плодоносити до 80 років. Але швидкого прибутку чекати не варто — спершу доведеться запастися терпінням щонайменше на десятиліття. «Картоплю посадив, зібрав, здав. А це — на перспективу. З огляду на всі ці речі, до виходу з мінуса ще є час», — визнає господар. До того ж урожайність сильно залежить від погоди.

Перші горішки з'являються на саджанцях лише на третій-четвертий рік, а промислових обсягів можна досягти через 7–10 років. Особливу увагу доводиться приділяти захисту: у травні-червні потрібні обробки від довгоносиків, а от від дятлів і соєк порятунку немає. Секрет успіху, за словами фермера, — у молодих пагонах: вони краще адаптуються, ніж пересаджені дерева, які зазнали стресу.

На зимовий період рослини підживлюють твердими добривами, регулярно обрізають і стежать, щоб у кущах не накопичувалося листя, де заводяться шкідники. У зборі врожаю родині допомагають син і батько дружини, а в пікові сезони наймали й сторонніх працівників. З одного дерева вдається зібрати від 4 до 12 кілограмів горіхів.

Зібрані плоди просушують на сонці в ящиках, після чого продають місцевим жителям і в сусідні села.