Володимир Івасюк: лікар за дипломом, музикант за покликанням

Ім'я Володимира Івасюка зазвичай асоціюють із піснями, що стали символами української музики. Проте мало хто знає, що композитор мав фундаментальну медичну освіту і певний час жив одразу у двох професійних вимірах.

Івасюк народився 4 березня 1949 року в Кіцмані на Буковині в родині педагогів. Музика супроводжувала його з дитинства, але паралельно він виявляв інтерес до науки. У 1967 році він вступив до Чернівецького медичного інституту. Після першого курсу його відрахували з політичних причин, однак згодом він поновився. Продовжив навчання вже у Львівському медичному інституті, який закінчив у 1973 році з дипломом лікаря.

Попри серйозне ставлення до медицини, музика не відступала. Ще в школі Івасюк створив вокально-інструментальний ансамбль «Буковинка», згодом почав писати власні композиції. Саме під час навчання в медінституті, у 21 рік, він написав «Червону руту». У 1970 році пісня прозвучала на Театральній площі в Чернівцях у виконанні автора та Олени Кузнєцової. Натхненням стали народні легенди про чарівну квітку руту та буковинський фольклор.

Після отримання диплома Івасюк вступив до аспірантури на кафедру патологічної фізіології, одночасно навчаючись у Львівській консерваторії на композиторському відділенні. Так він поєднував два життя — медика й музиканта. Але поступово музика стала головною. Івасюк створив понад 100 пісень, серед яких «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори». Його композиції виконували відомі українські артисти, а сам він писав музику до кіно.

Історія Івасюка — приклад того, як справжнє покликання може співіснувати з професією, а зрештою визначити життя. Медицина дала йому дисципліну й глибину, але саме музика зробила його безсмертним в українській культурі.