Водолаз зі Львівщини про службу на Дунаї: робота на дотик у повній темряві

Андрій, інструктор-водолаз підрозділу морської охорони, розповів про специфіку своєї роботи. Його шлях у війську розпочався 2016 року зі строкової служби. Із півтори тисячі призовників його відібрали до навчального центру морської охорони на Одещині. Згодом він служив на кораблі в Одесі, а після завершення строкової служби підписав контракт. Уже на старшинській посаді за пропозицією командира вступив до Інституту Військово-Морських Сил.

Спочатку планував стати корабельним механіком, але на розподілі лишилися лише посади морально-психологічного забезпечення або водолаза. Обрав друге — і, за його словами, не пошкодував. Найскладнішими стали спуски в Дунаї: через каламутну воду видимість там сягає максимум 30–40 сантиметрів. «Коли занурюєшся, ти нічого не бачиш довкола себе, окрім темряви, — каже Андрій. — Доводиться працювати на дотик, майже всю роботу виконувати, все промацуючи довкола».

Водолаз зауважує, що морські спуски значно простіші. Побратими, які звикли працювати лише в морі, спершу не могли повноцінно виконувати завдання на річці. Додає ризику й течія, і місцеві глибини, і велика риба — за розповідями мешканців, у Дунаї трапляються особини вагою понад 200 кілограмів.

Серед основних завдань Андрія — технічний огляд підводної частини кораблів після чергувань. Він перевіряє їх на пошкодження, шукає причеплені міни та зрізає рибальські сітки, які катери намотують на гвинти. Одного разу йому довелося три години поспіль розмотувати таку сітку під водою. Траплялися й важкі випадки, коли після обстрілів позицій доводилося шукати тіла загиблих.

Свою роботу військовий називає командною: для одного занурення потрібні щонайменше четверо людей — командир спуску, страхуючий водолаз, той, хто забезпечує процес із поверхні, і сам водолаз. Спорядження важить 30–35 кілограмів, а для технічних робіт на кшталт підводного зварювання — до 50 кілограмів, хоча у воді ця вага майже не відчувається.

Андрій зізнається: до служби він ніколи не бував на морі, у цивільному житті працював на заводі, але у війську відчув себе на своєму місці. Найбільше зараз мріє про завершення війни: «Люди за весь цей час вже втомились служити, тому що це дуже довго триває. Найбільше хочеться закінчення війни».