«Вівальді» на Донеччині: Третій корпус десантує наземні роботи на 10 км у тил росіян

За словами командира Третього армійського корпусу Андрія Білецького, під час штурмових дій попереду піхоти працюють безпілотники та наземні роботизовані комплекси. «Наші важкі бомбери доставляють НРК-камікадзе на понад 10 кілометрів у тил противника», — зазначив він. За твердженням корпусу, саме він першим у світі почав десантувати наземні роботизовані комплекси.

Ідеться не про окремий епізод, а про елемент ширшої тактики: НРК діють разом із БпЛА, артилерією та іншими безпілотними системами. Їхні цілі — командні пункти, вузли зв’язку, логістика, переправи та резерви російських військ. Для піхоти це означає, що частину найризикованіших завдань беруть на себе машини, а людина менше наражається на небезпеку. Для противника — що його тилові об’єкти, які раніше вважалися відносно захищеними, стають досяжними.

Ці зміни відбуваються в межах наступальної операції «Вівальді». За даними корпусу, за перший і другий її сезони українські підрозділи повернули під контроль 125 км² території, з яких 50 км² були деокуповані. Також заявлено про знищення близько 800 російських військовослужбовців, а загальні втрати РФ за два сезони, за цими ж даними, перевищили 3000 осіб. Під час другого сезону було звільнено Шандриголове та Дерилове, а над Дробишевим встановлено повний контроль.

Білецький наголошує, що корпус продовжує знижувати наступальний потенціал трьох російських армій — 20-ї, 25-ї та 1-ї танкової. Якщо ці оцінки підтвердяться й надалі, наслідки відчутні не лише на самій Донеччині: виснаження кількох армій противника обмежує його здатність відкривати нові напрямки наступу та перекидати резерви на інші ділянки фронту. Для цивільного населення регіону це передусім питання, наскільки довго триватимуть бої поблизу їхніх домівок і чи збережеться можливість повертатися до звільнених населених пунктів.

Водночас заявлені цифри — це дані самої сторони, яка веде операцію, і незалежного підтвердження в наведеній інформації немає. Оцінювати масштаб просування варто обережно, орієнтуючись на подальші зміни лінії фронту.

Підсумок: Третій корпус робить ставку на наземні роботизовані комплекси як на самостійний інструмент прориву, а не лише допоміжний засіб. Якщо ця тактика виявиться сталою, вона може змінити співвідношення ризиків для піхоти та глибину ураження тилів противника.