Ветеран з Хмельниччини відкрив СТО в пам'ять про загиблого брата і працевлаштовує побратимів

Валерій Захарчук, ветеран російсько-української війни, відкрив СТО у Славуті. Обидва брати мали один позивний на двох — «Захар», і саме на честь загиблого Віталія названо справу. За словами ветерана, він вклав у майстерню всі свої збереження.

«Я, мій батько, дружина і теща приїжджала допомагати. Це ми втрьох його збудували за два місяці», — розповів Захарчук. Він додав, що захоплювався ремонтом авто давно: «Я трохи зварювальник. Трохи варив машини з покійним братом. Колись починали на початку 2000-х років. Він загинув на війні».

Перше невелике СТО ветеран відкрив разом із другом дитинства у січні 2022 року, але за місяць почалося повномасштабне вторгнення. «Якраз ми місяць попрацювали і почалась війна. Я все покинув і пішов. Він лишився далі працювати. В ТРО був», — згадує він. Після другого поранення Захарчук звільнився зі служби й зосередився на підприємництві.

Тепер у майстерні працюють двоє ветеранів. Один із них — 26-річний Максим Токарчук, який служив водієм у десантно-штурмовому взводі, а після звільнення став механіком. «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, можемо навіть до літаків, в них колеса також є. Техобслуговування зробили. Ну і все», — каже він.

Захарчук наголошує, що бере на роботу людей із різним досвідом: «Берем і без досвіду, й з досвідом. Хто який є. Будем вчитися». Він пояснює, що вирішив працевлаштовувати ветеранів, бо їм буває складно адаптуватися до цивільного життя. Водночас у майстерні панує звичний для військових порядок: «Про війну ми тут не говоримо. Тільки про роботу. Які є завдання, які машини є записані. Більше як до військового такого порядку. Я напевно так роблю, щоб було по-військовому».

Плани в підприємця конкретні — розширюватися. «Ми пробуємо розширюватись. Побудувати ще одне приміщення, там зробити якийсь розвал-сходження», — розповів він.

Мама Валерія підтверджує: обоє синів цікавилися автомеханікою ще з дитинства. «У Валерія Захарчука був позивний "Захар" і у Віталія, який загинув. Вже два роки, як його немає з нами. І оце СТО збудували в честь нього», — сказала вона.

Історія родини Захарчуків показує, як ветеранський бізнес може стати не лише справою життя, а й місцем підтримки для тих, хто повертається до цивільного життя. Такі ініціативи створюють робочі місця та допомагають адаптації ветеранів через звичну для них дисципліну й чіткі завдання.