Засудили за колабораціонізм на 12 років — тепер просить обмін: справа Варченка з Куп'янська

Про заяву 60-річного Олександра Варченка стало відомо з його згоди, оприлюдненої на сайті проєкту «Хочу к своим», що діє при Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими. Заяву він написав 3 червня 2026 року — через два роки після вироку, ухваленого в травні 2024-го.

За матеріалами справи, чоловік добровільно обійняв посаду «поліцейського взводу патрульної служби» в окупаційній структурі. За версією звинувачення, з 7 липня по 9 вересня 2022 року він чергував на підконтрольних росіянам блокпостах, а також забезпечував охорону та контрольно-пропускний режим будівлі так званого «Управління внутрішніх справ» і прилеглої території. Суд допитав дружину засудженого: за її словами, шлюб між ними був розірваний ще 2002 року, але подружжя продовжувало жити разом і під час окупації залишалося в Куп'янську. Вона підтвердила, що чоловік двічі отримував зарплату в російських рублях. Те саме підтвердили знайомі та колишні колеги, які бачили його на службі.

Сам Варченко провину не визнав. У суді він розповідав, що погодився на співпрацю під тиском: його нібито тримали в ізоляторі три дні, били та погрожували родині. За його словами, спершу він десять днів прибирав територію, а згодом його поставили чергувати на вході до райвідділу поліції; зарплату отримував двічі — по 40 тисяч рублів. У вироку також зафіксовано, що після деокупації міста Варченко залишався там до травня 2023 року, допомагав літнім мешканцям, а згодом сам прийшов до співробітників Національної поліції України й розповів про те, що з ним сталося.

Суд не знайшов підтверджень, що Варченку чи його рідним щось загрожувало в разі відмови від посади в окупаційній адміністрації. Зокрема, чоловік говорив, що боявся за сина, але й сам визнавав: син виїхав з міста ще до окупації. Підсумок — 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 10 років і без конфіскації майна. До строку зарахували попереднє ув'язнення з 17 травня 2023 року по 28 травня 2024 року, а також скасували арешт на земельну ділянку, квартиру та частину будинку засудженого.

Для суспільства тут важливий не так сам Варченко, як питання принципу. Обмін полоненими — це механізм повернення українських військових і цивільних, а не спосіб перегляду вироків за колабораціонізм. Якщо засуджений за співпрацю з окупантом потрапляє до обмінних списків поряд із захисниками України, виникає питання справедливості: покарання, призначене судом, фактично може бути скасоване не юридичним, а політичним рішенням. Водночас кожна така заява — нагадування, що на окупованих територіях люди опинялися в різних обставинах, і суд щоразу має з'ясовувати, де був тиск, а де — добровільний вибір.

Поки що це лише заява, а не рішення. Але вона ставить перед державою дилему: як зберегти чіткість правових оцінок колабораціонізму й водночас не зруйнувати обмінні процеси, від яких залежать житті українських полонених.